ВІДЕНСЬКИЙ FIN-DE-SIECLE ТА ЙОГО РЕЦЕПЦІЯ У ТВОРЧОСТІ СТАНІСЛАВА ЛЮДКЕВИЧА

Abstract

Мета статті – виявити характерні ознаки «віденського модерну» у музичній культурі Галичини початку ХХ століття. На прикладі ранніх творів С. Людкевича на тексти Т. Шевченка простежити за тим, як естетика fin-de-siecle впливала на особливості конструювання національної української ідентичності в галицькому музичному мистецтві. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах пізнання: історико-генетичному, що полягає у виявленні ґенези явищ; культурологічному, який виявляє контексти постання досліджуваних об’єктів, музично-аналітичному, що розкриває іманентні властивості творів. Наукова новизна полягає в осмисленні естетики віденського fin-de-siecle, сутність якого визначається нетиповим поєднанням провінціалізму і космополітизму, традиціоналізму та модернізму. Стверджується, що віденський fin-de-siecle. стимулював національний стилеутворчий процес у галицькій музичній культурі початку ХХ століття. Вперше в контексті естетики австрійського fin-de-siecle розглядаються хор «Косар» та симфонія-кантата «Кавказ» С. Людкевича, написані на тексти поезії Т. Шевченка. Висновки. Конструювання національної ідентичності у музичній культурі Галичини доби fin-de-siecle тісно пов’язане з тими процесами, які відбувалися в інтелектуальному та культурному житті Австро-Угорської монархії. Прикладом є рання творчість С. Людкевича, чия неоромантична концепція, що «ґрунтувалась на духовному, «визвольному» пориві, являє собою зразок нового прочитання поетичних текстів Шевченка крізь призму естетики віденського fin-de-siecle.