УКРАЇНСЬКИЙ ТАНЕЦЬ «ГОПАК» – ОБРОБКА ФОЛЬКЛОРНОГО ПЕРШОДЖЕРЕЛА ЧИ СТИЛІЗАЦІЯ?

Abstract

Мета дослідження – виявити особливості сучасних народно-сценічних форм гопака в аспекті зв’язків з фольклорним першоджерелом. Методологія ґрунтується на поєднанні історико-хронологічного принципу, методів систематизації, мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна полягає у виявленні особливостей взаємозв’язку народно-сценічних версій танцю гопак з фольклорними першоджерелами, а саме – створенні гопаків на основі загального лексичного фонду чоловічого танцю Центральної України та елементів образного наповнення, що притаманний фольклорному першоджерелу. Висновки. Відсутність універсальної системи фіксації танцювальних феноменів, високий ступінь імпровізаційності гопака не сприяв консервації фольклорних першоджерел. Обґрунтованим є виокремлення стилізації другого порядку – наслідування композиційних, стильових ознак «Гопак» П. Вірського, еволюціонування якого відбувалося від постановки П. Вірським та М. Болотовим «Гопака» в опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» 1936 р., через варіант «Гопака» Вірського та Болотова з «Української сюїти» у першій програмі Державного ансамблю народного танцю УРСР 1937 р. до наступних редакцій П. Вірського, у результаті яких твір набув композиційного вигляду, що зберігається в репертуарі Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені П Вірського та є зразком для постановочних інтерпретацій впродовж багатьох років. У сучасній культурі «гопак» виступає своєрідним «архетипом», у світі асоціюється з українською нацією, також став емблематичним символом української народної хореографічної культури.