ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК ВІДПОВІДЬ НА ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ: КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ АСПЕКТ

Abstract

Мета роботи полягає в осмисленні теоретичних аспектів дистанційного навчання як найефективнішої культурно-організаційної парадигми розвитку освітньої галузі, специфіки її реалізації та перспектив розвитку для культурно-мистецької освіти. Методологія дослідження ґрунтується на використанні методів герменевтичної інтерпретації (для визначення специфічних рис дистанційного навчання у закордонних та вітчизняних закладах вищої освіти), компаративного аналізу (з метою виявлення причин активного розвитку та особливостей впровадження дистанційних технологій навчання у закладах вищої освіти європейських країн та США), структурно-функціонального методу (для розкриття ролі дистанційного навчання в добу цивілізаційної глобалізації та соціальної ізоляції, спричиненої пандемією COVID-19). Наукова новизна полягає у здійсненні теоретичного аналізу розвитку дистанційного навчання в європейських країнах, США та Україні, визначенні переваг та недоліків впровадження дистанційного навчання в освітній простір, виявленні пріоритетних шляхів розвитку дистанційної освіти для культурно-мистецької галузі знань. Висновки. Пандемія COVID-19 створила умови, за якими адаптація дистанційних технологій навчання до традиційної системи освіти - очної та заочної стала єдино можливою формою провадження освітньої діяльності. У нових умовах створено якісно новий освітній простір, який визначив потенційні шляхи розвитку вищої освіти у майбутньому. Концептуальні засади пошуку та реалізації нової освітньої стратегії мають ураховувати парадигмальні принципи розвитку культурно-мистецької освіти і науки, що можливе за умови адаптативної інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій до культурно-мистецької сфери.