Салонність як основа музичного життя Росії та України XIX ст.

Abstract

Дисертація присвячена явищу салонності у ХІХ столітті. Мета роботи полягає у виявленні сутності і рівнів прояву феномена салонної музики у творчості українських та російських композиторів. Концепція дисертації базується на створенні цілісного підходу до проблеми вивчення салонного репертуару. Автор пропонує нові аспекти вивчення музичної салонності у широкому музикознавчому та культурологічному контексті. Визначається сутність явища салонності і його функції. Досліджуються особливості тлумачення терміна “салонна музика” від часу появи до сучасного використання. Розглядається салонна культура країн Західної Європи та Царської Росії ХІХ ст. Вивчається салонна культура території Наддніпрянської України ХІХ ст. Підкреслюється тісний зв'язок культурно-громадського життя з процесами українського національного відродження. Окрема увага приділяється вивченню особливостей салонності одеського регіону ХІХ ст. На підставі аналізу салонної нотної літератури виділяються жанрово-стилістичні особливості салонної музики. Особлива увага приділяється творчості П. Сокальського, Гесс де Кальве, М. Завадського, М. Харіто, О. Овенберга, В. Присовського. У дослідженні пропонується та обґрунтовується важливість вивчення салонного музикування, яке створило передумови до появи професійного виконавства та композиторства.