Джаз як мистецтво діалогу

Abstract

Дисертація є дослідженням становлення і розвитку джазу як мистецтва діалогу. У роботі розкрито специфіку функціонування джазу в музичній культурі XX- початку XXI ст. як мистецтва діалогу. Джаз вже виступав і залишається об’єктом дослідження у вітчизняному та зарубіжному мистецтвознавстві, проте спеціально не вивчався в контексті міждисциплінарної теорії діалогізму. В ході дослідження джазового мистецтва в аспекті філософсько-культурологічної концепції діалогізму систематизовано й узагальнено теоретичні підходи до діалогу в культурі, визначено його характерні риси. Розроблено типологію джазу як мистецтва діалогу, досліджено поширені форми діалогічності в кожному із типів. Дослідження форм внутрішніх діалогів у джазі дозволило з’ясувати, що у кожній з них спостерігається наявність діалогової лексики і розмаїття типів діалогічних відносин. Доведено, що упродовж еволюції джазу діалог з академічною і авангардною академічною музикою є різноманітним та довготривалим, вони плідно співвідносяться на стильовому рівні. При розгляді зовнішніх, позамузичних діалогів джазу з літературою, театром, хореографією зазначено, що багато визначних митців сприймають джаз як своєрідний духовний ренесанс. Розкрито сутність міжпластового діалогу між джазом та естрадою, джазом та рок-музикою. Вибудовано палітру українських фестивалів, діючих у ХХІ ст. по містах України, звукове середовище яких діалогізує з провідними тенденціями європейського й американського джазового процесу та ринку.