Короткий опис(реферат):
Дисертація є дослідженням семантичного значення водної стихії в комплексі
атрибутів культу материнського божества давніх цивілізацій.
У роботі розкрито специфіку зародження культу Великої Богині від
періоду палеоліту (40–30 тисяч років тому) і його історичний розвиток до появи
патріархальної форми організації суспільства у ранній залізний вік (IV ст. н.е.).
З’ясовано, що культ Великої Богині є об’єктом дослідження у вітчизняній і
зарубіжній історичній науці. Проте це історичне явище в культурі
досліджували здебільшого в окремих аспектах і не виокремлювали міфологію
та духовний зміст материнства, а також пов’язане з ним семантичне значення
водної стихії. У працях учених були порушені проблеми становлення й
розвитку культу Великої Богині; його побутування в різних культурах
Стародавнього світу; прояви та його значення для суспільства; розвиток і
поширення культу в інших культурах; проблеми теорії та методики його
дослідження. Встановлено, що в сучасній історичній науці відсутнє комплексне
дослідження феномену материнства та водної стихії в культі Великої Богині
давніх цивілізацій.
Міждисциплінарне дослідження присвячене вивченню семантики водної
стихії в культі материнського божества стародавніх вірувань. Поява поглядів на
природу в материнському аспекті обумовлене обставинами розвитку самої
людини та людства загалом: навколишнє середовище диктувало умови
формування первісного світогляду, а людина не була відокремлена від довкілля
й була його невід’ємним складником.
Досліджено культ Великої Богині у віруваннях і міфології давніх
цивілізацій, зокрема Давньої Європи, Сходу, Малої Азії, античної цивілізації,
ранніх слов’ян, Стародавньої Індії. Складники культу Великої Богині
взаємодіють, взаємодоповнюють один одного й постійно перебувають
у численних системних і позасистемних зв’язках, що забезпечувало
функціонування та розвиток давнього суспільства. Розроблено контент
материнства та водної стихії як архаїчного символу джерела життя в культі
материнського божества.
На основі вивчення археологічних, історичних, культурологічних
джерельних матеріалів розкрито передумови виникнення культу Великої
Богині, до яких належать основи суспільної організації людей у тісному
взаємозв’язку з природним середовищем і формування свідомості, яка постає
основою зародження уявлень про побудову світу та міфології.
Аналіз іконографії жіночої фігури дав змогу виявити, що походження та
поширення материнського культу супроводжується виникненням «жіночого
божества» в доісторичній і ранній історичній Анатолії. Низка досліджених
іконографій анатолійських жіночих фігур, починаючи з донеоліту й до
середини неоліту, свідчить про наявність культу Великої Богині. Анатолія
схильна до релігійної коалесценції й модифікує свою ідентичність до
культурного плюралізму протягом усього періоду бронзи, а згодом формує
синкретизм елліністичних богинь. Звідти еволюційним шляхом відбулося
проникнення культу Великої Богині з території Малої Азії до Греції та Риму,
Месопотамії, Єгипту, Центральної Азії та поклоніння їй в усьому
Стародавньому світі. З’ясовано, що культ Великої Богині був спільною ознакою
для матріархальних суспільств.
Богиня проявляє себе як символ земного й космічного джерела Всесвіту.
Архетипічний образ Великої Богині-Матері виражений у ритуалах, обрядах,
мистецтві, міфології. Архетип матері живе в уяві кожної людини і є символом
захисту, родючості та відродження. Люди здавна усвідомлювали важливе
значення води для забезпечення стабільного життя суспільства, тому річки
ототожнювали із жіночим началом, а в Індії їх називали матерями.
На основі аналізу історіографії виявлено й узагальнено провідні тенденції
формування в давніх суспільствах релігійних поглядів. З’ясовано, що цей процес
не був примітивним і мав чітко визначений об'єкт поклоніння, а саме – джерело
живлення, завдяки якому відбувалося соціально-економічне піднесення
суспільства.
Визначено особливості становлення образу материнства Великої Богині
на основі порівняльного аналізу міфології індоєвропейського ареалу. Природною
здатністю жінки є напувати немовля материнським молоком, і в семантичному
значенні цей образ постає як джерело життя. У природних умовах вода живить
все живе і тому постає як джерело життя для всього сущого на землі. Асоціативне
зіставлення цих двох природних образів призвело до синергії семантики водної
стихії із міфологією материнського божества.
Проаналізовано головні чинники формування культу материнського
божества на основі земних природних процесів, які людська свідомість
наділяла зрозумілим для неї символізмом. Зокрема, угамування голоду
символізувало напування материнським молоком подібно до того, як природа
насичується вологою, – це й стало основою світорозуміння.
Материнство та водну стихію можна трактувати як культурний феномен
давніх суспільств. У такому значенні ця проблематика ще не ставала предметом
наукового пошуку, і це відкриває нові можливості для дослідження.
Зміни, що відбулися в соціально-економічному розвитку давніх
суспільств, обумовили переорієнтацію культових обрядів з матрилінійного
землеробського способу життя на патріархальне скотарське, а пізніше –
воїнських культів із патріархальним божеством. Таким чином, на зміну водним
обрядам матрилінійного суспільства прийшли обряди, пов’язані з вогнем, що
характеризують патріархальне суспільство.
Вибір дослідницьких стратегій вивчення культурних форм і процесів,
пов’язаних із семантикою материнства та водної стихії, її значенням у міфології
давніх цивілізацій періоду патріархальних божеств дав змогу з’ясувати, що в
іконографії грецького Зевса, римського Юпітера, єгипетських богів Хапі, Нілу
та в словесній формі в іудейського бога Ель-Шаддай, який пізніше прийняв
форму Єгови, є риси жіночої іпостасі Богині Матері. Відзначено, що функція
материнства залишалася в образі чоловічого бога ще тривалий час.
У науці вивчення культу Великої Богині переважно було зосереджено
на визначенні її місця в хронотопі історичного розвитку та з’ясуванні зв’язків з
різними формами культової діяльності. Опрацювання нових способів розуміння
культової активності, вивчення значення материнства в культурі давніх
цивілізацій, розкриття генези сакральної теми материнства і її уособлення з
водною стихією як глобальної сили природи на основі досягнутих теоретичних
знань сприятиме виробленню нового знання та розвитку науки.
Суть розробки, основні результати:
The thesis is a study of the semantic value of the water element in the complex
of attributes of the cult of the maternal deity of ancient civilizations.
The work reveals the specifics of the birth of the cult of the Great Goddess
from the Paleolithic period (40–30 thousand years ago) and its historical development
until the appearance of the patriarchal form of organization of society in the early
Iron Age (IV century AD). It was found out that the cult of the Great Goddess has
already acted and remains the object of research in domestic and foreign historical
science. However, this historical cultural phenomenon was studied mainly in some
aspects and did not distinguish the complex of attributes of the cult, and especially
the mythology and spiritual content of motherhood, and the semantic significance of
the water element associated with it. In the writings of the scientists there were raised
problems of the formation and development of the cult of the Great Goddess; his
existence in different cultures of the ancient world; manifestations and its
significance for society; the development and spread of worship in other cultures;
Problems of the theory and methods of its research. It is established that in modern
historical science there is no comprehensive study of the phenomenon of motherhood
and water element in the cult of the Great Goddess of ancient civilizations.
This interdisciplinary study is devoted to the study of the semantics of the
water element in the cult of the maternal deity of ancient beliefs. The appearance of
views on nature in the maternal aspect is due to the circumstances of the development
of the man himself and mankind as a whole. This is due to the fact that the
environment dictated the conditions for the formation of the original worldview, and
man was not separated from nature and was an integral part of it.
The cult of the Great Goddess in the beliefs and mythology of ancient
civilizations, in particular, Ancient Europe, the East, Asia Minor, ancient civilization,
beliefs of the early Slavs, was investigated. The components of the cult of the Great
Goddess interact, complement each other and are constantly in numerous systemic
and extra-system bonds, ensuring the functioning and development of ancient society.
The content of motherhood and water element is developed as an archaic symbol of
the source of life in the cult of the maternal deity.
Based on the study and analysis of archaeological, historical and cultural
sources of material sources, the epistemology and preconditions for the emergence of
the cult of the Great Goddess, which include the foundations of the social
organization of people, are closely related to the natural environment, the formation
of consciousness that forms the basis of the birth of diverse ideas about the
construction of the world and ideological ideas.
An analysis of the iconography of a female figure has revealed that the origin
and distribution of maternal worship is accompanied by the emergence of a "female
deity" in prehistoric and early historical Anatolia. A number of investigated
iconographies of Anatolian female figures, beginning with the pre-Noelite and the
middle of the Neolithic, testify to the presence of the cult of the Great Goddess.
Anatolia is prone to religious coalescence and modifies its identity to cultural
pluralism throughout the period of bronze, and subsequently forms the syncretism of
Hellenistic goddesses. From there, through the evolutionary path, the cult of the Great
Goddess penetrated from the territory of Asia Minor to Greece and Rome,
Mesopotamia, Egypt, Central Asia, and worshiped it throughout the ancient world. It
was found that the cult of the Great Goddess was a common feature for matriarchal
societies.
The goddess manifests itself as a symbol of the cosmic and cosmic source of
the universe. The archetypal image of the Great Mother Goddess is expressed in
rituals, ceremonies, art, and mythology. An archetypal mother lives in every human
psyche and is a symbol of protection, fertility and revival.
On the basis of historiography analysis, the leading tendencies of formation of
religious views in ancient societies were revealed and generalized. It was found that
this process was not primitive and occurred with a clear definition of the object of
worship, namely, the source of power, due to which the socio-economic uplift of
society took place.
The features of formation of the image of the mother of the Great Goddess on
the basis of comparative analysis of the mythology of the Indo-European range are
determined. The natural ability of a woman is to infect the infant with the mother's
milk and in the semantic sense, this image acts as a source of life. In natural
conditions, water feeds everything alive and also acts as a source of life for all things
on earth. The associative comparison of these two natural images led to the synergy
of the semantics of the water element with the mythology of the maternal deity.
The main factors of the formation of belief in the cult of the maternal deity are
shown on the basis of terrestrial natural processes, which were embodied in the
psychic framework of human consciousness understandable to him by symbolism,
including the hunger quench, which in is manifested in the symbolism of drinking of
mother's milk, which is equivalent to the saturation of nature with moisture, which
formed the basis of world-understanding. Motherhood and the water element can be
considered as a cultural phenomenon of ancient societies. In this sense, this problem
has not yet become the subject of independent scientific research, and this opens up
new opportunities for scientific research. Changes in relations in the socio-economic
development of ancient societies have led reorientation of ritual ceremonies from the
matrilineal agricultural way of life on the patriarchal cattle breeding, and later -
military cults with the patriarchal deity Thus, the rite of fire related to the patriarchal
society came to replace the water rites of the matrilineal society. The choice of
research strategies for the study of cultural forms and processes associated with the
semantics of motherhood and water, its significance in the mythology of ancient
civilizations of the period of patriarchal deities made it possible to find out that in the
iconography of the Greek Zeus, the Roman Jupiter, the Egyptian gods of the Hapus,
the Nile, and verbally in the Jewish god El Shaddai, who later took the form of
Jehovah, there are features of the female hypostasis of the Goddess of Mother. It is
noted that the function of motherhood remained in the image of a male god for a long
time. In historical science, the study of the cult of the great goddess was mainly
focused on determining its place in the chronotop of historical development and
clarifying the relationship with various forms of religious activity. The development
of new ways of understanding the cult activity, the study of the importance of
motherhood in the culture of ancient civilizations, the disclosure of the genesis of the
sacred theme of motherhood and its personification with the water element, as the
global force of nature on the basis of the achieved theoretical knowledge, is
considered relevant to the development of new knowledge and development of
science.