Abstract:
У дисертації розглянуто специфіку розвитку православної духовної
музики в контексті відродження української культури кінця ХХ – початку
ХХІ ст. Уточнено зміст понять та охарактеризовано жанрову специфіку
літургійного, паралітургійного та позалітургійного напрямів православної
духовної музики.
Запропоновано розмежування композиторів, які звертаються до
богослужбової православної музики, на суто церковних, хорові твори яких
створені у руслі багатовікових традицій богослужбової практики, та світських,
духовні твори яких переважно мають концертний характер, простежується
характерна тенденція розкрити свою творчу індивідуальність, синтезувати
стародавнє та сучасне, фольклорне та академічне. Сконцентровано увагу на
позалітургійній творчості українських композиторів розглянуто її жанрову
специфіку. Наголошено, що позалітургійним творам характерна надмірна
концертність, зв’язок з традиціями інструментальної музики, модернова
музична мова, тенденція до індивідуалізації духовної музики, намагання
створити емоційний вплив на слухача тощо.
Особливу увагу приділено дослідженню дзвонарського мистецтва як
феномену матеріальної та духовної культури України, аналізу жанрових
новацій та особливостей розвитку православної духовної пісенності на межі ХХ
– ХХІ ст. Розглянуто фестивальний та концертний рух як важливі чинники
розвитку, популяризації та взаємодії напрямів православної духовної музики.
Description:
The dissertation deals with the specifics of the development of orthodox
spiritual music in the context of the revival of Ukrainian culture of the late XX - early
XXI centuries. The content of concepts was clarified and genre specificity of
liturgical, paraliturgical and extra-liturgical directions of orthodox spiritual music
was characterized.
It is proposed to distinguish composers who turn to liturgical orthodox music
into purely ecclesiastical ones whose choral works are created in line with centuriesold traditions of liturgical practice and secular practices, whose spiritual works are
mostly of a concert nature, show a characteristic tendency to reveal their creative
personality, synthesize ancient and modern, folklore and academic etc. The focus on
non-liturgical creativity of Ukrainian composers of the late twentieth – early
twentieth centuries, examines its genre features. It is emphasized that non-liturgical
works are characterized by excessive concerts, connection with the traditions of
academic instrumental music, modern musical language, tendency to individualize
spiritual music, efforts to create emotional influence on the listener and so on.
Special attention is paid to the study of bell art as a phenomenon of material
and spiritual culture of Ukraine, analysis of genre innovations and features of the
development of Orthodox spiritual song at the turn of the XX – XXI centuries.
Festival and concert movements are considered as important factors of development,
promotion and interaction of all directions of Orthodox spiritual music.