Європейське альтове мистецтво першої половини ХХ століття: виконавська практика та композиторська творчість

Городецький, Антон Вікторович

dc.contributor.author	Городецький, Антон Вікторович
dc.date.accessioned	2020-11-16T09:16:08Z
dc.date.available	2020-11-16T09:16:08Z
dc.date.issued	2019
dc.identifier.citation	Городецький А. В. Європейське альтове мистецтво першої половини ХХ століття: виконавська практика та композиторська творчість : дис. на здоб. наук. ступеня канд. мистецтвознавства : 17.00.03 «Музичне мистецтво» / А. В. Городецький ; М-во культури України. НМАУ ім. П. І. Чайковського. – Київ, 2019. – 216 с.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/2358
dc.description	This thesis deals with the European viola art of the first half of twentieth century in the aspect of performing practice interaction with composer’s creativity. The scientific interest in this marked fifty-year’s period first of all hides in fact, that the viola, which hitherto was on the margins of strings family, was finally asserted in performing practice and composer’s creativity as a self-contained solo instrument, which has its own extensive repertoire system. The thesis identifies the basic cultural and historical factors that contributed to the overall intensification of European viola art developement, especially in its solo component — ―the viola revolution‖, which took place in the first half of twentieth century. In particular, the first section of dissertation — ―Prerequisites and trends in the development of contemporary European viola art‖ is devoted to this question and serves as an expanded preamble for two further sections, specifying the chosen topic. The history of ―the viola musicology‖, as one of the important conditions of popularization of this musical instrument and the evolution of viola parts in orchestral and chamber music of the second half of nineteenth — early twentieth century, which served as a significant impetus for the further rapid development of viola performing is being considered there. It is also about expanding the realms of artistic imagery, associated with the timbre of this instrument, European educational traditions (the foundation of viola classes in leading conservatories in the late nineteenth and early twentieth centuries), as well as constructive innovations that reflected the search of the optimal model of viola by luthiers. The second section — ―Lionel Tertis and William Primrose and the creativity of European composers of the first half of twentieth century‖ — is devoted to the disclosure of our thesis main idea — the circumstances of viola-solo performing practice influence and the corresponding examples of composer’s creativity. It should be noted that the traditionally stable perception of composer’s role as a key figure of musical process in this case is being rethought. After all, during the marked period of European’s viola art history, in the tandem ―performer – composer‖ creative initiative was in hands of leading performers, whose main task was to encourage contemporary composers to create viola music. Biographies of the most prominent violinists of that time — L. Tertis and W. Primrose, serve like confirmation of this assertion. The works regarded in this section — William Walton’s Viola concerto, Bela Bartok’s Viola concerto and Benjamin Britten’s ―Lachrymae‖ are milestones in the history of viola art and the best examples of collaboration, which was mentioned above. A separate significant component of the development of twentieth century European viola art is creativity of those composers, who professionally played this instrument. This topic is regarded in the third section of thesis — ―Composer-violist as a personal phenomenon of the contemporary viola art‖ which, along with Paul Hindemith’s well-known figure, presents the almost unknown, but not less prominent names of Cecil Forsyth and Rebecca Clarke. The works included in the analytical array of this section (Concerto for viola and orchestra by C. Forsyth, miniatures for viola and piano by R. Clarke, ―Kammermusik No.5‖, ―Konzertmusik op. 48‖ and Concerto for viola and orchestra ―Der Schwanendreher‖ by P. Hindemith) were chosen according to the same principle of historical and artistic representation — each of them represents an important stage both in the context of the composer’s creativity and the European viola art history in general. Examples of composer’s creativity of the first half of twentieth century presented in our thesis are different in stylistic and genre characteristics, as well as in field of using the instrument’s timbre potential. At the same time, they are united by will of the authors to represent solo-viola as a self-contained phenomenon, to recreate a highly artistic and dynamic image of the instrument, which over time acquires more and more broader features and open modern creative possibilities and remains just as relevant.	uk_UA
dc.description.abstract	У дисертації розглянуто європейське альтове мистецтво першої половини ХХ століття в аспекті взаємодії виконавської практики та композиторської творчості. Науковий інтерес до означеного періоду обумовлений у першу чергу тим фактом, що саме тоді альт, який до цього часу знаходився на маргінесі струнно-смичкового мистецтва, нарешті утверджується у виконавській практиці та композиторській творчості як самодостатній сольний інструмент, з власною розгалуженою жанрово-видовою системою. У дослідженні визначено засадничі культурно-історичні чинники, які сприяли загальній інтенсифікації розвитку європейського альтового мистецтва, передусім його сольної складової — «альтової революції», яка відбулася у першій половині ХХ століття. Розглянуто обставини взаємовпливу сольної альтової виконавської практики та відповідних зразків композиторської творчості. Окремо досліджуються альтові твори тих композиторів, які особисто володіли цим інструментом на професійному виконавському рівні. Представлені у дисертації зразки композиторської творчості першої половини ХХ століття різняться між собою з точки зору стильових та жанрових ознак, а також характеру використання тембрового потенціалу інструмента. Разом із тим, їх об’єднує прагнення авторів осмислити сольний альт як самодостатнє явище, відтворити високохудожній та динамічний образ інструмента, який із плином часу набуває все ширших властивостей, розкриває сучасні творчі можливості й зберігає свою актуальність.	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.publisher	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського	uk_UA
dc.subject	альт, альтове мистецтво, альтовий концерт, альтова мініатюра, альтова революція, виконавська практика, інструменталізм, композиторська творчість	uk_UA
dc.title	Європейське альтове мистецтво першої половини ХХ століття: виконавська практика та композиторська творчість	uk_UA
dc.title.alternative	The European viola art of the first half of 20th century: performing practice and composer’s creativity	uk_UA
dc.type	Other	uk_UA