Творча постать Євгена Цегельського в контексті розвитку української музичної думки першої половини XX століття

Abstract

У дисертації досліджено постать Євгена Цегельського – одного з провідних діячів українського культурного життя Галичини міжвоєнного двадцятиріччя, випускника Празької консерваторії, музикознавця, концертуючого скрипаля та педагога, директора Перемишльської філії Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, організатора музичного життя Галичини – керівника музичного відділу Інституту Народної творчості при Українському Центральному Комітеті у Львові, а після Другої світової війни – у таборах для переміщених осіб в Німеччині та представника української діаспори в США. Є. Цегельський – один з учасників історичного процесу, який, здобувши європейську фахову освіту, закладав основи професіоналізму в умовах українського національного відродження. Діяльність митця пов’язана з фундаментальними дослідженнями в галузі музикознавства, які висвітлюють громадські та мистецькі події Галичини міжвоєнного двадцятиріччя. Публіцистичні та методичні праці Є. Цегельського ставили питання освіти й виховання населення, свідчили про перехід від аматорського музичного мистецтва до професійного. Перебуваючи в еміграції, митець не полишав суспільно-просвітницької культуротворчої праці, що сприяло збереженню національної ідентичності. На основі вивчення історичних, культурологічних, джерелознавчих матеріалів, присвячених зазначеній проблематиці, здійснено наукову реконструкцію музикознавчої спадщини Є. Цегельського. Виявлені основні пріоритети його наукової та музично-критичної діяльності, підсумовано результати його досліджень.