Архітектурне ковальство кінця ХІХ – початку ХХ століть у мистецькій спадщині Івано-Франківська

Abstract

В дисертації на основі вибраної методики, багатого фактологічного матеріалу, аналізу статистичних даних визначено передумови широкого використання художнього металу в архітектурі, відтворено еволюційну картину формування, становлення, розвитку й занепаду архітектурного ковальства Станіславова вказаного періоду. Уточнено і доповнено відомості про архітектурне ковальство Івано-Франківська кінця XIX – початку XX ст. На основі функціонально-типологічного та стилістичного аналізу простежено спільні тенденції розвитку архітектурного ковальства Станіславова й архітектурної металопластики інших міст Східної Галичини та Центральної Європи цього ж періоду. Атрибутовано значну кількість досліджуваних об’єктів громадського і житлового призначення, встановлено ступінь збереження, визначено їх значення як складових культурної спадщини. У науковий обіг вперше введено архівні матеріали про осередки виробництва, професійних майстрів, ковалів, про способи, технологію виробництва тощо. За архівними матеріалами виявлено конкретні творчі осередки архітектурного ковальства Станіславова кінця ХІХ – початку ХХ ст., встановлено імена окремих майстрів, подано відомості про цехові майстерні. За результатами аналізу існуючих у науковій літературі типологічних класифікацій архітектурно-художнього металу та проведеними натурними обстеженнями, досліджувані структурні елементи об’єднано в чотири групи. Твори класифіковано фасетним методом за видами, функціональним призначенням, типологічними, композиційними, стилістичними особливостями, за типами орнаментів, хронологічними ознаками, за станом збереження тощо. Важливим результатом дослідження є виявлена провідна роль кованого орнаменту в образному звучанні архітектури досліджуваного періоду. Він слугував не просто додатковим елементом і допоміжним засобом у створенні загальної композиції фасаду, заповненні площин огороджень, решіток, а став одним з основних елементів формоутворення, стилістики, образу архітектурного твору в цілому. Для архітектури Східної Галичини початку ХХ ст. загалом, організуюча, визначальна роль архітектурної деталі, орнаменту, зосібна кованого, була принциповим новаторством. На прикладі історичного архітектурного металу Станіславова підтверджено його надзвичайно важливу, часто домінуючу роль у композиційному вирішенні фасадів, можливо, вперше в історії розвитку української архітектури. Дослідження довело також, що металопластика кінця ХІХ – початку ХХ ст. розвивалася в руслі європейських архітектурно-мистецьких тенденцій і типологічними, композиційними, стильовими, іконографічними, формальними особливостями, технікою та технологією виконання відтворювала суть цих процесів. Художній метал, як цінна архітектурно-мистецька спадщина періоду, визначає напрями розвитку сучасного ковальського мистецтва міста Івано-Франківська.