Жанрово-стильові аспекти фортепіанної творчості І. Альбеніса, Е. Гранадоса, М. де Фальї у відтворенні іспанської національної ідеї

Заєць, Наталя В’ячеславівна

Жанрово-стильові аспекти фортепіанної творчості І. Альбеніса, Е. Гранадоса, М. де Фальї у відтворенні іспанської національної ідеї

Заєць, Наталя В’ячеславівна

URI: http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/2575

Date: 2018

Abstract:

Дисертацію присвячено дослідженню жанрово-стильової специфіки фортепіанної творчості І.Альбеніса, Е. Гранадоса, М. де Фальї, що розглядається у річищі духовно-естетичних шукань культури Іспанії епохи Ренасім’єнто, а також базових складових іспанської національної ідеї. Остання формувалася на протязі багатьох століть і була обумовлена історико-географічним та духовно-політичним положенням Іспанії в європейському культурному ареалі як «прикордонної культури» я ксполучної «ланки» між Сходом і Заходом, а також специфікою розуміння і еволюції в ній національного чинника, що знайшло відображення з одного боку, в прагненні до збереження національної самобутності, з іншого - у відкритості іспанської нації до контактів з іншими європейськими культурами. Позначені якості іспанської національної ідеї доповнювалися суттєвою роллю в ній духовно-релігійного фактору, ґенеза якого сходила до східнохристиянської традиції та обумовлювала різноманітні форми сакралізації її культури, зокрема, музичної.Творчість класиків іспанської музики XIX - початку ХХ століття - І. Альбеніса, Е. Гранадоса та М.де Фальї досить повно відображає жанрово-стильові та духовно-естетичні позиції Ренасім’єнто, пов’язані з іспанською національною ідеєю. Жанрова різноманітність їх творчості не применшує домінантну роль в ній фортепіанного спадку, в якому позначилася, як складова їх таланту (всі троє були блискучими піаністами-віртуозами), так і статус фортепіано як «універсального інструменту» в європейській музично-виконавській практиці XIX - початку XX ст. Відзначимо при цьому,, що іспанська «модель» «універсального» фортепіано, що формувалася на перетині, з одного боку, лістівського романтичного фортепианно-оркестрального «гігантизму» (І.Альбеніс), з іншого - ренесансу іспанської клавірної традиції (феномен «нео-скарлаттізму» в творчості Е. Гранадоса і неокласична традиція творчості М. де Фальї), більш апелювала до відтворення синкретизму вокально-танцювально-інструментальної якості, показової для іспанської культури та її національної ідеї.

Description:

The thesis is devoted to the study of the genre and style specificity of the piano works of I. Albenis, E. Granados, M. de Falla, which is consideredin the vein of the spiritual and aesthetic quest of the Spanish culture of the Renasimiento period, as well as the basic components of the Spanish national idea. The latter was formed over many centuries and was due to the historical, geographical and spiritual-political situation of Spain in the European cultural area as a «border culture» as a connecting «link» between East and West, as well as by the specific understanding and evolution of the national factor in it that was reflected, on the one hand, in the desire to preserve national identity, on the other - in the openness of the Spanish nation to contacts with other European cultures. The marked qualities of the Spanish national idea were supplemented by the essential role of the spiritual and religious factor in it, the genesis of which ascended to the Eastern Christian tradition and conditioned the various forms of sacralization of its culture, in particular, the musical one.Creativity of the classics of Spanish music of the XIX -early XX century - I. Albenis, E. Granados and M. de Falla quite fully reflects the genre and style and spiritual and aesthetic positions of Renasimiento, related to the Spanish national idea. The genre diversity of their work does not detract from the dominant role of thepiano heritage in it, in which the component of their talent (all three were brilliant pianists-virtuosos) and the status of the pianoforte as a «universal instrument» in the European musical performance of the nineteenth and early twentieth centuries Art. Note that the Spanish «model» of the «universal» piano, formed at the intersection, on the one hand, of the sheet romantic piano-orchestral «gigantism» (I. Albenis), on the other - the renaissance of the Spanish clavier tradition (the phenomenon of «neo-Scarlatti» in the work of E. Granados and the neoclassical tradition of M. de Falla’s works), appealed more to the imprint of the syncretism of the vocal-dance-instrumental quality, indicative of the Spanish culture and its national idea.

Show full item record