Abstract:
Після коронації Сигізмунда І Ягеллона у 1507 р. відбулись значні зміни у зовнішній політиці Польського королівства. Це пов’язано з бажанням короля закріпити власні династичні позиції у Центрально-Східній Європі. Тотожність інтересів Ягеллонів і Габсбургів стали причиною політичного протистояння. На першому етапі рівність сил змусила їх до пошуку компромісу, результатом чого стало проведення Першого Віденського конгресу у 1515 р. Рішення конгресу встановили рівновагу силміж династіями у Центрально-Східній Європі до 1526 р. Смерть небожа Сигізмунда І Людовика ІІ у 1526 р. і початок боротьби за корони Чехії та Угорщини визначили майбутнє Ягеллонів. Апогеєм протистояння за владу у Центрально-Східній Європі стала війна в Угорщині між Габсбургами та трансільванським воєводою Яношем Заполья, якого неофіційно підтримував польський король. Включення до воєнного протистояння Османської імперії загрожувало появою турків на кордонах Польщі. Політика Сигізмунда І у цей період виглядала якбалансування між Габсбургами і Османами з метою збереження власних позицій в регіоні. Ступінь залучення Польщі до угорського конфлікту у 1526-1548 рр. визначила статус країни у Центрально-Східній Європі, її місце у системі європейських міжнародних відносин та пріоритетні напрями зовнішньої політики держави у наступний період.
Description:
After the coronation of Sigismund I the Jagiellon significant changes have come in the foreign policy of the Kingdom of Poland. They were due to the desire of the king to strengthen the positions of his own dynasty in Central-Eastern Europe. At the same time, the identity of the interests between Jagiellonians and Habsburgs causedpolitical confrontation. At the first stage, equality of forces madethem to seek a compromise, which led to the First Congress in Vienna in 1515. The decisions of the Congress established a political equilibrium in the region until 1526. Death of Sigismund'sI nephew LouisII in 1526 and the beginning of thestruggle for the crowns of the Bohemian and Hungary Kingdoms identified the future of the Jagiellonian dynasty. The highest point of confrontation in Central-Eastern Europe was the war in Hungary between archduke FerdinandI Habsburg and Voivode of Transylvania John Zápolya, whom unofficially was supported by Polish king. Inclusion of the Ottoman Empire in this military confrontation complicated the political situationandthreatened the emergence of Turks on the Poland’s borders. Sigismund's I foreign policy during this period represented a balancing between Habsburgs and Ottomans, in the goal to maintain his own pollical positions in the region. The degree of Polish involvement in the Hungarian conflict in 1526-1548 determined not only the status of the country in Central-Eastern Europe, but also its place in the system of European international relations and the priority directions of itsforeign policy in the next period.
