УКРАЇНСЬКІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ СТУДІЇ АНТОНІЯ МАРЦІНКОВСЬКОГО: ПОШУКИ ДЖЕРЕЛ НАЦІЄТВОРЕННЯ

Abstract

Метою дослідження є аналіз культурологічних студій Антонія Марцінковського – народженого на Київщині польського фольклориста і письменника – з погляду наявних українознавчих і націєтворчих складових. Методологія дослідження: застосовано методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та використано сучасний інструментарій задля вивчення процесу націєтворення. Це дало змогу розкрити особливості трактування українського фольклору як елементу народної культури в часи Марцінковського, коли зароджувалася науково обґрунтована думка про окремішність і самобутність українського етносу. Наукова новизна полягає у тому, що у вітчизняній культурології вперше здійснено спробу накреслити образ поляка, який відчував і проголошував етнокультурний суверенітет українства. Охарактеризовано сітку координат, що становили основу його етнокультурних пошуків, серед яких – пізнання народу, його звичаїв та побуту; аналіз системи вірувань і місця людини в цій системі, наголошення власної гідності та людяності; поєднання морального, релігійного та соціального складника у процесі формування особистості, етносу, нації. Висновок. Доведено, що Марцінковський, як один із перших етнографів, поставив науково обґрунтовану тезу про етнокультурну окремішність та самобутність українців; вказав на її риси, спираючись на дослідження тогочасних відомих українських та закордонних науковців. Обґрунтовано, що елементами вказаної самобутності є інтегральність і ендемічність українських націє- і культуротворчих процесів, наявність в її основі сільської рідної традиції та органічної єдності з природою; «внутрішня» свобода й волелюбство; ідентичність, яка базується на перебуванні серед «своїх» і «в себе», спілкуванні «своєю» мовою