ДИХОТОМІЯ СХІД–ЗАХІД: ІСТОРИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Abstract

Метою роботи є історико-культурологічний аналіз дихотомії Сходу і Заходу як антиномних систем з іманентними семантичними кодами. Методологія. Концептуальним методологічним ядром дослідження є історико-компаративний аналіз дихотомії СхідЗахід. За допомогою метода герменевтичної інтерпретації розкриті особливості східної та західної цивілізацій, що обумовлюють їх дихотомію; для визначення механізмів інтеракції цивілізацій був використаний діалогічний метод. Наукова новизна роботи полягає у концептуалізації феномена дихотомії Схід–Захід з позицій бінарної опозиції Я–Інший. На основі історико-компаративного аналізу східної та західної цивілізацій розкриті чинники, механізми і результати їх взаємодії на різних етапах світової історії. Висунуто гіпотезу для пояснення переходу світової системи від глобалізації до нової форми інтернаціоналізації – діалогізації. Висновки. Розглянуто історико-культурологічний аспект дихотомії Схід–Захід у ракурсі концепту Я–Інший. Визначені чинники світоглядного паралелізму східних і західних цивілізацій як антиномних систем з різним світоглядом, традиціями, економічним та військово-політичним потенціалом. Простежені змістові трансформації дихотомії Схід–Захід в умовах входження однієї культури у семіосферу Іншої культури у часовій перспективі. Розкриті чинники діалогічного повороту у міжнародних відносинах в умовах всесвітніх інтегративних процесів на зламі XX–XXI ст. Показано, що у XXI ст. на зміну глобалізації приходить діалогізація як сучасна форма інтернаціоналізації суспільного життя, що ґрунтується на комунікативному принципі. Ключові слова: дихотомія Схід–Захід; діалог цивілізацій; діалогізація.