ЖАНРОВА ТРАДИЦІЯ РЕКВІЄМУ У ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ - ПОЧАТКУ XXI СТ.

КУЧУРІВСЬКИЙ, ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ

ЖАНРОВА ТРАДИЦІЯ РЕКВІЄМУ У ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ - ПОЧАТКУ XXI СТ.

КУЧУРІВСЬКИЙ, ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ

URI: http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/2814

Date: 2019

Abstract:

Дисертація присвячена дослідженню побутування жанрової традиції реквієму в сучасній композиторський творчості Великобританії, яка показова в плані її еволюційної динаміки. Творчі інтерпретації жанру реквієму британськими композиторами останньої третини ХХ - початку XXI ст. розглядаються в аспекті системної взаємодії різних рівнів проявів жанрової традиції. Звернення сучасних британських авторів до реквієму пояснюється об'єктивними факторами історичного контексту європейської музичної культури, які пов'язані з морально-етичними устремліннями музичного мистецтва сучасності, і в комплексі утворюють соціокультурний рівень жанрової традиції. Для епохи рубежу ХХ-XXI ст., коли питання майбутнього людства стоять особливо гостро, реквієм бере на себе функцію музичного жанру, здатного осмислити дійсність, виявити її вузлові протиріччя, пов'язані з питаннями існування людини в сучасному світі і співіснування різних культур в «єдиному світі». Музично-лексичний рівень жанрової традиції реквієму реалізується у творчості британських композиторів за допомогою використання структурно-семантичних, мелодійних, інтонаційно-ритмічних, тембрових і фактурних показників, які закріпилися за реквіємом в якості канонічних в ході його історичної еволюції. Індивідуально-авторський рівень жанрової традиції реквієму є надзвичайно суттєвим фактором її еволюції: він пов'язаний з різноманітністю творчих інтерпретацій композиторами Великобританії жанру заупокійної меси. Зазначено, що індивідуальний стиль композиторів 1970-2000 рр. формувався в зовсім іншому національно-культурному контексті, ніж творчість їх видатного попередника Б. Бріттена. Їх творчість орієнтована на «інші» мови музичної виразності, і багато в чому - на «чисте», без академічного інтелектуалізму, відродження національних традицій, а також на актуальну з останньої третини минулого століття естетику «нової сакральності». Якщо розуміти сакральність традиційно, як атрибут спілкування людини як члена християнської спільноти з Трансцендентним, то інтерес сучасних композиторів Великобританії до літургійного жанру заупокійної меси пояснюється з точки зору магістральних стильових тенденцій музичного мистецтва останніх десятиліть. Якщо ж розглядати реквієми Б. Чілкотта, Дж. Раттера і Дж. Тавенера в контексті художньо-естетичному, а не в релігійному, то дані твори демонструють характерні риси «нової сакральності» як спеціального напрямку музичної творчості (звернення до літургійного жанру, використання в ньому канонічних літургійних текстів, орієнтація на концертне виконання).

Description:

The dissertation is devoted to the study of the existence of the requiem genre tradition in contemporary British composer creativity, which is indicative of its evolutionary dynamics. Creative interpretations of the requiem genre by British composers of the last third of the 20th and beginning of the 21st centuries considered in the aspect of systemic interaction of various levels of manifestations of the genre tradition. The appeal of contemporary British authors to requiem is explained by objective factors in the historical context of European musical culture, which are associated with the moral and ethical aspirations of modern musical art and in combination form the sociocultural level of the genre tradition. For the era of the turn of the XX-XXI centuries, when the questions of the future of humanity are especially acute, the requiem takes on the function of a musical genre that can comprehend reality, identify its key contradictions associated with the problems of human existence in the modern world and the coexistence of different cultures in a «oneworld». The musical-lexicallevel of the requiem genre tradition is realized in the work of British composers through the use of structural-semantic, melodic, intonational-rhythmic, timbre and textural indicators, which were assigned to the requiem as canonical in the course of its historical evolution. The individually-authoriallevel of the requiem genre tradition is an extremely significant factor in its evolution: it is associated with a variety of creative interpretations by the composers of Great Britain of the genre of the memorial mass. It is noted that the individual style of composers 1970-2000 formed in a completely different national-cultural context than the work of their outstanding predecessor B. Britten. Their work is focused on other languages of musical expression, and in many ways - on the “pure”, without academic intellectualism, revival of national traditions, as well as on the aesthetics of the "new sacredness” that has been relevant from the last third of the last century. If we understand sacredness traditionally as an attribute of a person’s communication as a member of the Christian community with the Transcendental, then the interest of modern British composers in the liturgical genre of the memorial mass is explained from the point of view of the main stylistic trends in musical art of recent decades. If we consider the requiems of B. Chilcott, J. Rutter and J. Tavener in the context of artistic and aesthetic, rather than religious, then these works demonstrate the characteristic features of the “new sacredness” as a special direction of musical creativity (appeal to the liturgical genre, use in it canonical liturgical texts, focus on concert performance).

Show full item record