ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ МАСОВИХ СВЯТ УКРАЇНЦІВ

МАЛООКА, Леся Василівна

dc.contributor.author	МАЛООКА, Леся Василівна
dc.date.accessioned	2021-06-11T09:18:03Z
dc.date.available	2021-06-11T09:18:03Z
dc.date.issued	2006
dc.identifier.citation	Малоока Л. В. Історична еволюція масових свят українців [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : Спец. 17.00.01 - "Теорія та історія культури" / Леся Василівна Малоока ; Київ. нац. ун-т культури і мистец. - К., 2006. - 171 c.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/3023
dc.description	Масове свято є специфічним видом художньої діяльності, який сприяє продукуванню духовно-культурних цінностей, їх реалізації, об’єднуючи великі маси людей та забезпечуючи розповсюдження духовно-культурних цінностей, їх активне творче засвоєння людьми у сфері суспільного дозвілля . 2. Українським масовим святам, їх еволюції приурочений великий масив літератури як загальнотеоретичного характеру (С. Безклубенко, В. Борисенко, Г. Дутчак, Л. Литвиненко, З. Марчук, Ю. Перенчук, З. Попова та ін); так і загальноісторичного характеру (Л. Белименко, І. Павленко, Н. Петрова, Б. Попов, Т. Пригаріна, С. Циганська та ін.); дослідження українського етногенезу та ролі в цьому процесі масових свят (І. Бульбук, Г. Василькевич, С. Пономаревський, В. Скуратівський, Л Узунова та ін. ); еволюції релігійних, в тому числі церковних, свят та обрядів (В.Біляцька, В.Деревлянський, В.Сапіга, Н. Данилевська, М. Ткач та ін.); а також аналізові проблематики організації та проведення масових свят (В.Зайцев, С. Деркач, В. Матушенко та ін.). 3. Зазнавши впливу християнства, східнослов’янський язичницький світ пройшов у своєму розвиткові два етапи: 1) становлення офіційної політизованої християнської культури; 2) становлення християнської культури в особистісному її вимірі, що передбачає високий ступінь символізації усього кола буттєвих значущостей. 4. Історична еволюція святково-обрядової сфери під впливом християнізації полягає в тому, що наслідки християнізації України у цій сфері характеризуються співіснуванням церковних (християнських) та народних (язичницьких) свят і обрядів. Причому язичницькі обряди втрачають свою смислову значимість і продовжують існувати в рамках офіційної християнської обрядовості лише як розважальний елемент. 5. В радянські часи неминуча, хоча й не тотальна, атрофія релігійного світогляду та відмова від проведення церковних обрядів, максимальне спрощення правил їх відзначення в цілому відбувались у зв’язку з потужним процесом революційних перетворень побуту, як у матеріальному, так і в соціально-культурному плані. 6. Наростання атеїстичних тенденцій у ставленні радянської влади до релігійно-обрядової сфери життя української спільноти призвело до заборони релігійних, зруйнуванням народних та спробами насадження радянських свят і обрядів. 7. Еволюція змісту та форми масових свят в період державної незалежності України позначилися відродженням релігійних свят і обрядів, трансформацією свят та обрядів, започаткованих в радянський час, появою якісно нових елементів святково-обрядової культури. 8. Еволюція традиційних народних святкувань в незалежній Україні бачиться в наступному. По-перше, їх почали відзначати на державному рівні, тобто відкрито, не ховаючись, як раніше, а офіційно – у відповідному масштабі. Це автоматично зумовило збільшення кількості учасників та розширення аудиторії. По-друге, надзвичайно активну роль у їх проведенні почала відігравати церква, причому не тільки християнських конфесій. По-третє, долучився економічний фактор, однак це результат явно західного впливу. По-четверте, відзначення свят, особливо таких, як Різдво Христове, Великдень та ін., стало важливим атрибутом системи освіти, за якого студенти й учні не тільки набувають знання про той чи інший святковий ритуал, а й беруть у них участь особисто, що сприяє їх соціалізації, духовному розвитку тощо. 9. Свята й обряди, започатковані в радянські часи, трансформуються нині в різних напрямах залежно від суспільної ситуації: економічному, політичному, освітньо-розважальному тощо. 10. Незважаючи на появу в незалежній Україні нових свят (День Незалежності, День Святого Валентина, Хелоуїн, День Європи, козацькі свята), можна говорити лише про становлення системи масових свят в Україні. Водночас нові свята набули нових соціальних функцій та політичного значення, стали більш відомими найширшим верствам населення. 11. Життєстійкими спроможні стати лише ті свята і обряди, які відповідатимуть внутрішнім потребам, духовним інтересам, моральним цінностям й естетичним смакам широких верств населення. Оскільки святотворення – справа витончена й творча, необхідна копітка організаторська діяльність державних органів, громадських організацій та творчих спілок. У підвищенні естетичного рівня свят і обрядів, в посиленні їх емоційного впливу на різні категорії людей чимало залежить від активності письменників, художників, скульпторів, архітекторів, режисерів. 12. Удосконалення нових масових свят і обрядів вимагає подальшої теоретичної розробки таких проблем, як співвідношення елементів старого та нового, національного та інтернаціонального, ідейного змісту й художньої форми обрядовості. В дослідженні цих питань й виробленні науково обґрунтованих рекомендацій вагома роль належить історикам, філософам, соціологам, етнографам. 13. Процес сучасного святотворення, запровадження в суспільний побут просякнутих духом турботи про людину традицій, свят і обрядів – складова великого суспільного й державного значення доби розбудови суверенної української держави.	uk_UA
dc.description.abstract	Актуальність дослідження. Історія народних, в тому числі масових свят, в Україні видалася, як і сама історія країни, надзвичайно складною, драматичною. Започатковані як господарські та релігійні, ці свята пережили епоху секуляризації, потім – десакралізації. Відтак частина з них залишилась у сфері релігійній, інші – у „професіональній”. Згодом, за часів насильницької атеїзації суспільства, здійснювалося викорінення не тільки церковних, а й народних традицій, примусове насадження нових, радянських, свят та обрядів. З отриманням Україною незалежності та скиненням диктатури комуністичної ідеології почався період відродження як релігійних, так і призабутих інших народних, зокрема й масових свят. Масове свято як один із найдавніших соціально-культурних феноменів репрезентує важливий напрям пізнання життєдіяльності суспільства. Людина, відчуваючи психологічний „захист” натовпу, проявляє мінімальну критичну самооцінку і саме тоді стає очевидним реальний зміст її особистої культури. Хронологічні межі дослідження. В дисертації аналізується процес еволюції масових свят українців від дохристиянських часів до років незалежності України. Визначений період дозволяє виявити ключові моменти історичного розвитку обрядової сфери України і дає змогу простежити особливості відродження та формування нових цінностей і норм суспільного життя 90-х рр. ХХ ст. Саме в цей період, внаслідок радикальної зміни соціально-політичної ситуації, формується нова культура видовищ, зокрема театралізованого масового свята як складової національної музично-театральної культури України. Масове свято еволюціонувало до нових форм і пластичних барв: урізноманітнювалися засоби його театралізації, відбувався процес зростання технічної майстерності виконавців; теми театралізованих масових свят зазнавали змін. Джерельну базу дослідження становлять матеріали Архіву державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Архіву кіно-фото-документів, збірники і довідники, матеріали періодики. Методи дослідження зумовлені специфікою наукового аналізу його предмету і ґрунтуються на засадах сучасної методології соціально-гуманітарного пізнання. Вони спираються на принципи історизму, науковості та об’єктивності. Застосовувалися проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, історико-порівняльний, історико-генетичний, аналітичний та описовий методи. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення, висновки, фактичний матеріал можуть бути використані у подальшій розробці обраної теми, при написанні наукових праць з історії обрядової культури України, підготовці загальних та спеціальних навчальних курсів: “Історія української культури”, “Теорія та історія культури” тощо. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці й реалізації національних програм в галузі художньої культури.	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.publisher	Київський національний університет культури і мистецтв	uk_UA
dc.subject	українці	uk_UA
dc.subject	масові свята	uk_UA
dc.subject	історична еволюція	uk_UA
dc.title	ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ МАСОВИХ СВЯТ УКРАЇНЦІВ	uk_UA
dc.title.alternative	ИСТОРИЧЕСКАЯ ЭВОЛЮЦИЯ МАССОВЫХ ПРАЗДНИКОВ УКРАИНЦЕВ	uk_UA
dc.type	Other	uk_UA