Abstract:
The purpose of the article is to determine the role of ecological and ethnic experience in the culture of the natural resources of the Ukrainian people for the formation of the modern ecological culture of the nation. The methodology is based on the interdisciplinary integration of philosophy, ecology, ethics, and cultural studies. The scientific novelty is determined by the relevance of comprehension of the intersection of "ethnic" and "ecological" for the formation of the modern ecological culture of Ukrainian society, which is a significant factor of national self-identification. Conclusions Involvement of the traditional ecological and ethnic experience of the individual people is an important factor for its further development since one of the essential indicators of the stability of the development of national culture should be the ethnic and ecological orientation, that is, the use of ethnic and ecological traditions, on the basis of which innovative processes can be built up and go to the future. In order to adequately perceive the provisions of universal macroethics, it is necessary to take into account environmental principles and in practice take into account the meanings laid down in our spiritual tradition. It is important to realize not only the need to engage in the global civilizational space but also to anticipate the risks involved in such inclusion. Not least last, it's about national self-identification as a counteraction to global unification.
Description:
Метою статті є визначення ролі екологічного та етнічного досвіду в культурі природокористування українського народу для формування сучасної екологічної культури нації. Методологія дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні методів філософії, екології, етики та культурології. Наукова новизна визначається актуальністю осмислення перетину «екологічного» та «етнічного» для формування сучасної екологічної культури українського суспільства, що є вагомим чинником національної самоідентифікації. Висновки. Залучення традиційного екологічного та етнічного досвіду окремого народу є важливим чинником для подальшого його поступу, оскільки одним із сутнісних показників стабільності розвитку національної культури має бути етно-екологічна спрямованість, тобто використання етнічних та екологічних традиції, на основі яких можна вибудовувати інноваційні процеси і прямувати в майбутнє. Для адекватного сприйняття положень універсальної макроетики, необхідно врахувати екологічні принципи, та на практиці реалізувати смисли, закладені в нашій духовній традиції. Важливо усвідомлювати не лише необхідність включитися в глобальний цивілізаційний простір, а й передбачити ті ризики, що несе в собі таке включення. Не в останню чергу мова йде про національну самоідентифікацію як про протидію глобальній уніфікації
