Короткий опис(реферат):
Метою роботи є дослідження закономірності вокальної еволюції, яка склала перехідну ланку від
россінівського до вердівського етапів розвитку оперного мистецтва і органічно зумовила вписування концепції
партії Лючії в опері Доніцетті в репертуар «легких», колоратурних сопрано від другої половини ХІХ сторіччя і
до сьогодення. Методологічною основою дослідження є інтонаційний підхід, що розуміється як взаємодія
музичної і мовленнєвої сфери школи Б. Асаф‘єва в Україні, і який відповідає тенденціям герменевтизації
музикознавчого дослідження, закладеного працями Л. Зими, О. Маркової, О. Рощенко. Наукова новизна
роботи зумовлена оригінальністю історичного підходу до вокально-інтонаційних змін, народжених італійським
романтизмом у його відмежованості від провагнерівського підходу, прийнятого в оперній виконавській
стратегії у якості провідного – і авторською самостійністю принципів аналізу партії головної героїні в опері
Г. Доніцетті. Висновки. Партія Лючії в опері Г. Доніцетті 1836 р. за особливостями лібрето і традицією
«виправдання божевіллям» єднання тендітної жіночості і позарядової силової виявленості складає паралель до
передуючих їй та сучасних їй оперних образів. Проте налаштованість композитора на виконання цієї партії Ф.
Таккінарді-Персіані вказує на відчуття ним перспективи зміни «россінівських» сопрано на ліричну колоратуру
опер Ш. Гуно. А це стало реальністю виконання драматичної партії Лючії «легкими» колоратурними сопрано:
від А. Патті – до А. Галлі-Курчі, від А. Нежданової – до Є. Мірошниченко і автора цієї роботи. Не силою
характеру, але щирістю й вірністю обранцю вирішується образна суть Лючії, що дозволяє провести аналогію з
героїнями психодрам В. Ребікова, геній якого як надбання Півдня України складає відкриття сьогоденного
музичного театру, ніби продовжуючи органіку прийняття розглянутої опери Доніцетті, що від 1970-х років
впевнено займає почесне місце в репертуарі української опери.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to trail regularities of vocal evolution which has formed the transition of stage
operatic development from Rossini to Verdi and which has predetermined the performing tradition of Lucia‗s role in
Donizetti‘s opera ―Lucia Lammermoor ―(1835) by light coloratura soprano in the second half of XIX century until the
present day. The methodology of the study is based on the intonation approach to interaction of music and spoken
word in B. Asafiev‖s school in Ukraine and which corresponds to the trend of hermeneutics research of the musicology
study, as offered in works of L. Zima, E. Markova, A. Roshchenko. The scientific novelty of the work is determined by
originality of historical approach to vocal intonation change which has been given birth by Italian romanticism in its
dissociation from the R. Wagner approach and which has been accepted as leading approach in operatic performing
tradition. This concept coincides with the author's independent analysis of the main heroine in Donizetti‘s opera.
Conclusion. The role of Lucia in Donizetti‗s opera with its particular style of libretto and manifestation of both
femininity and outstanding power resulting in madness forms the parallel to preceding operatic images of hers as well
as contemporary images in the days of Donizetti. The composer‘s approach to F. Takkinardi-Persiani‘s interpretation of
this role, however, points to a presentiment of the replacement of "Rossini" soprano by lyrical coloratura in the operas
of Gounod. Still this replacement drove the performing of the dramatic role of Lucia by "light" coloratura sopranos - from A. Patti to A. Galli-Kurci, from A. Nezhdanova to E. Miroshnichenko and last not least author of the essay in
reference. It is sincerity and faithfulness to the beloved one rather than power of nature which determine the core values
of Lucia, forming an analogy to heroines in psychodramas of V. Rebikov, whose genius as a treasure of the Ukraine
South became a discovery at the musical theater nowadays. As a consequence ‖ Lucia di Lammermoor‖ continuously
occupies a significant place in the repertoire of Ukrainian opera houses.