ХУДОЖНЬО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНКОВОГО ПОРТРЕТУ В ЖИВОПИСІ ХАРКОВА ХХ-ХХІ СТ.

Abstract

У дисертації вперше створена цілісна картина розвитку станкового портрету в живописі Харкова ХХ-ХХІ ст., а також виявлені його художньо-стилістичні особливості. Встановлено етапи розвитку станкового малярського портрету Харкова ХХ ст.: перша третина ХХ ст., друга третина ХХ ст., остання третина ХХ ст., у світлі прогностичного дослідження - початок ХХІ ст. Магістральні лінії класифіковано як традиційну, засновану на реалізмі рєпінського спрямування та альтернативну, що віддзеркалює художню лексику авангарду. Виявлено техніко-технологічні особливості станкового портрету Харкова і зміни пластичної мови під впливом історико-політичних подій. Стверджується, що традиції реалістичного станкового портрету в харківському малярстві були закладені в ХІХ ст. й утвердилися на зламі ХІХ-ХХ ст., що пов’язано з розвитком мистецької освіти та впливом художніх принципів СПІАМ майстерня І. Рєпіна). Розкрито особливості творчості портретистів, які внесли найсуттєвіший вклад у збереження традиції та найяскравіших носіїв новацій. На основі аналізу портретних творів нової генерації мистців Харкова початку ХХІ ст. окреслено постмодерністську парадигму розвитку, зокрема, у напрямку «ігрового» портрету. Виявлені стійкі риси харківського станкового портрету як самобутнього явища в українському малярстві, що базується на поєднанні новітніх здобутків та реалістичних засад рєпінської портретної школи.