Abstract:
The purpose of the article is to study the main methods of introducing Soviet-era censorship policy in the libraries of Ukraine in the 1930s, to review the specifics and procedures of control by the state authorities over library collections. Methodology of the research is based on the use of scientific methods, first of all, analysis, synthesis, statistical, as well as special historical approaches, in particular: problem-chronological, historical-comparative and historical-genetic, which made it possible to explore the totalitarian re-gime`s methods of controlling of dissenting view through the implementation of total censorship, mechanisms of the public`s mind ma-nipulation and a new Soviet mindset formation. The scientific novelty of the research lies in the analysis based on the recent evidence of the implementation methods of putting censorship into librarianship by the Soviet authorities. Conclusions. The work principles of the Soviet censorship institutions, which limited the libraries` activity focus, turning them into institutions of political propaganda, were clarified. Library censorship is shown as a social phenomenon; its importance is analyzed for access limitation to information and the printer`s ink. It has been proved that the mass ―purging‖ of library collections, the creation of slush funds and restricted-access collec-tions have brought the destruction to a large number of books and the general cultural stagnation. The formation of an information vac-uum through providing users with ideologically oriented publications testified to mental violence, deformation of the public`s mind and blocked the development of both national and world culture.
Description:
Метою статті є дослідження основних методів запровадження радянської цензурної політики в бібліотеках України у 30-ті роки ХХ століття, розгляд специфіки та процедури контролю з боку органів державної влади над бібліотечними фондами. Методологія дослідження базується на використанні загальнонаукових методів, передусім, аналізу, синтезу, статистичного, а також спеціальних історичних підходів, зокрема: проблемно-хронологічного, історико-порівняльного та історико-генетичного, які дали можливість дослідити методи боротьби тоталітарного режиму з інакомисленням через впровадження тотальної цензури, механізми маніпуляції свідомістю населення та формування нового радянського світогляду. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі на основі новітніх даних методів впровадження органами радянської влади цензури у бібліотечній справі. Висновки. З‘ясовано принципи роботи радянських цензурних інституцій, які регламентували напрями діяльності бібліотек, пе-ретворюючи їх на заклади політосвіти. Показано бібліотечну цензуру як соціальне явище, проаналізовано її значення щодо обмеження доступу до інформації та друкованого слова. Доведено, що масові «чистки» бібліотечних фондів, створення «спецфондів» та спецхранів призвели до знищення значної кількості книг та загального культурного занепаду. Утворення ін-формаційного вакууму через забезпечення користувачів ідеологічно спрямованими виданнями свідчило про психологічне насилля, деформацію суспільної свідомості та перешкоджало розвитку як вітчизняної, так і світової культури.