ГУМАНІЗМ ЯК ФЕНОМЕН ІТАЛІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ТРАДИЦІЇ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню італійської моделі гуманізму - системи світоглядних орієнтацій, центром яких є людина. Відтворено логіку становлення й розвитку гуманізму від часів Відродження до межі ХХ-ХХІ ст. Спираючись на хронологічний підхід, у дисертації наголошується на тих ознаках італійської моделі, які є найбільш показовими щодо динаміки його історичного розвитку: гуманізм ХІV початку ХV ст., «еклектичний гуманізм», веризм як гуманізм «життєвої правди», «новий гуманізм» тощо. Розгляд широкого кола проблем гуманізму здійснено на підґрунті дослідження теоретичних поглядів А. Банфі, А. Грамші, Б. Кроче. Охарактеризована концепція «Нового гуманізму» А. Печчеї та творчій підхід У. Еко - найвизначнішого сучасного філософа, культуролога й письменника - до проблем гуманізму. У дисертації доведено наскрізний характер гуманістичних ідей, а також стверджується, що в сучасній Італії художня творчість та наукова діяльність Умберто Еко є яскравим прикладом продовження традицій гуманістичного світобачення.