Хоровий диригент Микола Гобдич: грані творчої особистості

Abstract

Мета дослідження: здійснити аналіз творчої особистості видатного хормейстера кінця ХХ – початку ХХІ століття Миколи Гобдича, розглянути напрямки його багатогранної діяльності упродовж 30 років, підтвердити вагомий внесок митця у відродження національного хорового мистецтва України, привернути увагу музикознавців до дослідження творчого доробку майстра хорового виконавства. Методологія дослідження: історичний та загально-науковий методи було використано під час аналізу хорового руху в українському соціумі періоду державної незалежності, порівняльний метод дозволив виявити вагомий внесок Камерного хору «Київ» у відродження національних традицій духовного співу, системний метод було використано в оцінці діяльності керівника хору, М. Гобдича. Наукова новизна полягає в тому, що вперше було відзначено творчу взаємодію М. Гобдича з такими сучасними композиторами, як Леся Дичко, Віктор Степурко, Мирослав Скорик, Ромуальд Твардовський, Валентин Сильвестров, підкреслено значення його організаторської, видавничої та наукової діяльності. Висновки. На межі ХХ та ХХІ століття розквіт духовної хорової творчості міцно пов’язаний з творчою діяльністю М. Гобдича та Камерного хору «Київ», засновників Міжнародного фестивалю «Золотоверхий Київ», який зміг відродити зв’язки між минулим та сучасним. Творча діяльність М. Гобдича, як хормейстера, аранжувальника, редактора, діяча культури заслуговує на прискіпливішу увагу музикознавців.