Новаторство режисерської лексики Оскараса Коршуноваса

Abstract

Мета статті – виявити особливості театральної режисури О. Коршуноваса та проаналізувати новаторство його режисерської лексики. Методологія дослідження. Застосовано компаративний та структурний методи, що посприяло виявленню своєрідності та багатоплановості новаторської режисерської лексики; метод мистецтвознавчого аналізу, типологічно-структурний метод та метод художньо-композиційного аналізу сценічних творів, завдяки яким досліджено та структуровано режисерський «інструментарій» та ін. Наукова новизна. Досліджено режисерську діяльність Оскараса Коршуноваса в контексті провідних стратегій сучасного європейського театру; на основі мистецтвознавчого аналізу вистав «Там бути тут», «Стара» за Д. Хармсом, «Здравстуй Соня, Новий рік» за О. Введенським, «P.S. справа ОК» С. Парульскіса, «Роберто Зукко» Б.-М. Кольтеса, «Гамлет» У. Шекспіра та ін. виявлено і проаналізовано застосовані режисером новаторські способи репрезентації; визначено характерні риси режисерської лексики О. Коршуноваса і доведено, що вона є відкритою та динамічною системою, яка розвивається під впливом актуальних проблем сучасного соціуму; введено до наукового обігу раніше невідомий фактологічний матеріал. Висновки. Режисерське мистецтво О. Коршуноваса – один із найяскравіших прикладів актуального театру, що торкається проблем сучасної людини, а специфіка його змісту та форми підкреслює кризу репрезентації кінця ХХ – початку ХХІ ст., що проявляється через глибинні зміни стосовно дії, почуття, сприйняття сцени, фрагментації, кризи тілесного опосередкування та інваріантних опор вистави, як на рівні постановки, так і на рівні рецепції. Режисура О. Коршуноваса вирізняється принциповим новаторством поглядів, прагненням до руйнування ідейної, художньої та методологічної обмеженості театральної режисури, унікальним трактуванням класичних п’єс як сучасних, з акцентом на актуальних сьогоднішньому дню моментах, експериментальною розробкою на базі театральної лабораторії унікальної метафоричності та образності. Дослідження виявило, що характерними рисами режисерської мови О. Коншуноваса є: застосування принципу деформації, контрасту і трансформації, що набувають форму трагічного гротеску; закодування в елементах вистави принципів, пов’язаних зі специфікою драматургії; використання предмету як абстрактної конструкції; використання хору – елементу класичного грецького театру – в постановках творів сучасної драматургії та ін.