КИЇВСЬКІ МИТРОПОЛИТИ В МИСТЕЦЬКОМУ ПРОЦЕСІ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

Abstract

Мета статті – розкрити механізм впливу київських митрополитів на процеси в монументальному живописі Києво-Печерської лаври. Методологія дослідження полягає в комплексному застосуванні історико-культурного та мистецтвознавчого аналізу, герменевтичного та біографічного методів. Наукова новизна роботи. На основі архівних матеріалів визначено конкретні засоби впливу київських митрополитів на розвиток і збереження сакрального живопису Києво-Печерської лаври в 1786–1917 рр. Цей вплив досліджено в теоретичній і практичній площині. Розкрито схему реалізації впливу митрополитів на процеси в монументальному малярстві: Духовний Собор (підготовчий етап) – митрополит (рішення) – начальник малярні (відповідальний за виконання) – художники (виконання). Доведено провідну роль митрополитів у формуванні програми розписів храмів, у збереженні лаврської художньої традиції. Висновки. У теоретичних працях донесеннях у Святіший Синод митрополити наводили думки і факти, які увійшли в історію мистецтва Києво-Печерської лаври. Вони безпосередньо впливали на мистецький процес: контролювали і спрямовували процеси розвитку та збереження монументального живопису, фінансові та кадрові питання. Їхній вплив реалізовувався у візах і додаткових приписах (візи є інформаційною основою для датування живопису). Їхні розпорядження виконували начальники лаврської малярні (іконописної майстерні). Митрополити дбали про збереження лаврської художньої традиції, художніх особливостей живописних композицій. Спадкоємність в монументальному живописі забезпечували начальники малярні, які додержувалися принципу наслідування Інтерпретація художньої традиції знаходила відображення у новому стінописі. Митрополити визначали програму розписів лаврських церков