Короткий опис(реферат):
Дисертацію присвячено аналізу мурал-арту в світовому й українському вуличному мистецтві. Визначено, що мурали України неможливо розглядати без світового контексту становлення мистецтва стінописів. Адже український мурал-арт набув активного розвитку лише на початку 2010-х рр., на відміну від держав Америки й Європи, де формування мурал-арту відбувалося протягом 1930–2000-х рр.
Витоки та передумови появи мурал-арту на різних континентах розглядаються крізь призму історико-культурних процесів у образотворчому та монументально-декоративному мистецтві; художніх течій і напрямів авангарду першої третини ХХ ст.; американського стріт-арту 1930–1980-х рр.; хіп-хоп культури та виступів різних рас за рівні права з корінними мешканцями США; мексиканського муралізму; українського бойчукізму; радянського монументалізму на теренах УРСР й європейських, азійських та африканських муралів з їх відмінними рисами.
У дисертації розглянуто мурали, як прояв агітаційного мистецтва у Північній і Південній Америці, Європі й Африці (країни Перської затоки та Близького Сходу). Так, у вуличному просторі Латинської Америки на початку ХХ ст. художники змальовували агітаційні стінописи на будівлях і парканах, спонукаючи місцеве населення на повстання проти правлячої верхівки (Мексика, Чилі). Відповідно, вуличне мистецтво США 1930–1980-х рр. було представлене «хуліганськими графіті», хіп-хоп культурою та виступами представників різних рас за рівні права з корінними американцями. Стріт-арт-митці Канади у власних творах відтворювали теми, пов’язані з регіональною історією та екологією. Крім того, тематика творів відзеркалювала вплив етнокультур на державотворення.
У результаті впливу вуличного мистецтва Америки, стріт-арт почав набувати активного поширення в Німеччині, Франції, Англії та державах Центральної і Східної Європи наприкінці 70-х років ХХ століття.
На початку ХХІ століття тематика творів світового вуличного мистецтва отримала різкий соціальний характер. Так, у муралах держав Близького Сходу митці висвітлювали наслідки масових вуличних протестів і революційних повстань. Митці писали портрети героїв ірано-іракської війни, постулати Корану тощо.
В Україні мистецтво муралів розкрилося протягом 2014–2016 рр. під впливом агітаційного мистецтва Євромайдану. Подібні твори на тлі Революції гідності та збройного конфлікту на Сході країни (2014 – донині) транслюють наслідки названих подій, звеличують національних героїв, унаочнюють знівечені долі людей на території Донбасу. Хоча українське вуличне мистецтво торкнулося й тематики, пов’язаної з розпадом Радянського Союзу та проголошенням незалежності держави (з 1990-х рр.).
Натхненні віяннями Заходу, перші українські райтери на псевдо Cik Oe, Westa Kings (Bacik, Come, Saint, Hoke, Movek), WKAR, Feno, Nays, Rubae, Frost, Storaz, Bios, Tonek творили власне мистецтво. Їхніми натхненниками були традиції хіп-хоп культури, бунтарських графіті 1960–1980-хх років у США, Франції та Німеччині, які підкорювалися естетиці західної візуальної культури. Відмова від ідеології образотворення радянського соціуму, частково від традиційних технік виконання монументального мистецтва, відбулася заміною на спрей-арт і пензлевий живопис латексною фарбою.
Більшість українських муралів були написані іноземними художниками в межах міжнародних фестивалів вуличного мистецтва, зокрема, «Art United Us», «Odessarium», «More than Us», «Mural Social Club» тощо. Відповідно, співпраця митців збагачує жанрово-стильову та художньо-образну складові вітчизняного мурал-арту.
З’ясовано художньо-образні та техніко-технологічні особливості муралів, виконаних українськими та зарубіжними райтерами. Визначено, що у вітчизняному мурал-арті домінують різні образи. Весь час існування мурал-арту в Україні незмінними залишаються герої народного епосу, міфологічні персонажі, лики святих, зооморфні й антропоморфні зображення, діти, фемінні та маскулінні образи в національних строях. Відповідно до політичних подій у творах вуличного мистецтва з’явились портрети учасників АТО. Зображення лікарів, акцій у боротьбі з пандемією унаочнені у композиціях стріт-арту.
Уперше на основі комплексного дослідження здійснено класифікацію різновидів світових муралів та визначено змістовно-просторову організацію стінописів. Виокремлено мистецькі технології виконання композицій мурал-арту іноземними й українськими райтерами. На зразках вуличного мистецтва проаналізовано специфіку формотворення і пластичного моделювання муралів. З українського досвіду мурал-арту окреслено джерела інспірацій та специфіку іконографії. Художньо-образні та жанрово-стильові зразки дозволили поглибити типологію європейських й українських муралів.
Відповідно, було визначено три моделі муралів 2010–2020 рр.: національна – з репрезентацією творів етнокультури; авторська – з висвітленням індивідуального бачення митцем оточуючого світу; адаптивна – із зверненням художників до мистецьких традицій та художніх образів інших країн світу (мурали зазвичай виконуються іноземцями або колабораціями з українськими художниками у межах міжнародних фестивалів вуличного мистецтва). Так, спираючись на дослідження М. Юр «Український живопис ХІХ – початку ХХІ століття: національна, конвенціональна, авторська моделі» (2021), у цьому дослідженні акцентовано, що в українському мурал-арті органічно поєднані національне, конвенціональне начала в авторському художньому переосмисленні.
У першому розділі дисертації системно проаналізовано праці українських та зарубіжних дослідників, що є дотичними до теми дослідження (С. Безклубенко, А. Пучков, В. Шейко, Ю. Богуцький, О. Школьна, О. Гладун, Н. Столярчук, З. Кайс, А. Єфімова, О. Аккаш, М. Кір’янов, К. Латиш, О. Грицюк, Н. Хома, Н. Мусієнко, Є. Перегуда, Л. Ковальський, І. Абрамович, К. Станіславська, Ю. Івашко, О. Івашко, Н. Бєлов, А. Бєлкін, О. Драничкіна, Н. Цигіна, А. Єфімова, І. Гаврилаш, Н. Романенко, С. Думасенко, О. Єрошкіна, Б. Гаврилюк, Г. Бітаєва, М. Оспіщева-Павлишин, С. Чучук, Г. Лерос, Р. Шактер, К. Нілон (C. Neelon), Н. Ганц (N. Ganz), К. Хундетмарк (C. Hundenmark), С. Льюісон (C. Lewisohn), М. Бул (M. Bull), М. Томсон (M. Thompson), М. Рап, М. Ромберг, Д. Вонг, К. Вадакор (C. Waddacor) тощо).
Джерельна база дослідження спирається на інтерв’ю, що були проведені з українськими райтерами, натурні взірці – мурали і графіті найбільших осередків українського мурал-арту (Київ, Харків, Одеса, Львів, Донецька область (Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ), Луганська область (Горськ, Сєвєродонецьк), Запоріжжя, Миколаїв, Кам’янець-Подільський, Вінниця, Дніпро, Житомир, Чернігів, Чернівці, Івано-Франківськ, Луцьк). Світові приклади мурал-арту в країнах Європи, Америки, Азії, Африки й Австралії були взяті зі світлин творів, згадок у каталогах, словесних описах і відеорепортажах. Це дало змогу провести порівняльний аналіз українських та зарубіжних муралів з акцентом на жанрово-стильовій та художньо-образній палітрі.
Теоретичний інструментарій дослідження включає принципи наукової достовірності та всебічності. У роботі використано мистецтвознавчий і культурологічний підходи. Для отримання обґрунтованих висновків дослідження застосовано онтологічний, семіотичний, історико-хронологічний, компаративний, історико-культурний, крос-культурний, формально-стилістичний, типологічний, іконографічний методи та метод художньо-композиційного аналізу.
У другому розділі розглянуто витоки мурал-арту на різних континентах крізь призму історико-культурних процесів формування світового образотворчого та монументально-декоративного мистецтва. Сучасні твори мурал-арту охарактеризовані як різновид сучасного синтезу мистецтв, який апелює до художньої спадщини в історії культури і мистецтва. Окреслено, що провідними локальними осередками світового муралізму є території Північної та Південної Америки, Центральної та Східної Європи й Африки, зокрема країн Перської затоки та Близького Сходу.
Проаналізовано специфіку творчості андеграунд-художників, чиї твори знаходяться у вуличному просторі Англії, Португалії, Іспанії, Польщі, Литви, Сербії, Боснії і Герцеговини, Словаччини, Бельгії та Франції. Названо провідні теми європейського мурал-арту, зокрема автентичності та національної ідентичності, пацифізму, геноциду на основі політичних і релігійних конфліктів, висвітлення духовних, психічних та емоційних станів людини, екології, раціонального використання промислових ресурсів, тваринного світу, «антиестетики», образу жінки, історичних подій і постатей.
У третьому розділі осмислено процес становлення мурал-арту в царині вуличного мистецтва українських міст від початку 1990-х рр., який знаходився під впливом радянського монументалізму, американських оп-арту, хіп-хоп-культури й розвитком молодіжних субкультур на українських теренах. Охарактеризовано мурали українських і зарубіжних райтерів у різних містах України (2010–2020 рр.). Виявлено головні етапи виконання сучасного муралу, від процесу ескізування композиції до реалізації твору на поверхні стіни. Окреслено техніки та матеріали, які нині використовують іноземні й місцеві райтери в Україні. Виявлено художньо-образні особливості муралів у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Бахмуті й Одесі (2010–2020 рр.).
У четвертому розділі розглянуто мистецькі різновиди світового й українського мурал-арту. Зокрема, зроблена спроба розподілення муралів на такі категорії: за характером виконання; мистецькою тематикою; функціональністю стінописів у вуличному просторі міст; типами поверхонь, на яких створюється зображення; розмірами композицій; художньо-образними особливостями та стилістикою у виконавській практиці.
Визначено способи формотворення та пластичного моделювання зображень у творах мурал-арту. Проаналізовано особливості об’ємно-просторової організації рисунка в муралах, за допомоги використання райтерами засобів виразності живопису і графіки. Окреслено види перспективи у творах мурал-арту. Названо приклади стінописів, виконаних «нетрадиційним» шляхом. Мурали, які виникли з додаванням елементів промислових і будівельних відходів на робочу поверхню (Париж, Лісабон). Образи святих фіксовані з нашарування моху на площину стіни (Сігтуна, Швеція). Зворотне графіті, яке виникає на поверхні водяної греблі (Солина, Польща).
Названо провідні образи, що формують сучасні райтери в муралах країн Європи, Америки, Африки, Азії, Нової Зеландії й Австралії. Особливу увагу приділено іконографії жіночих образів у муралах арабо-мусульманських держав. На основі проведеного порівняльного аналізу жіночого портрету в стінописах Польщі, України, Білорусі й Словаччини, визначено спільні та відмінні риси гендерних портретів у світовому мурал-арті.
Порівняльна характеристика іноземних й українських муралів розкрила значення патріотичного виховання населення художніми образами вітчизняного мурал-арту. Окреслено перспективи подальших досліджень українського мурал-арту 2010-х – початку 2020-х рр., які полягають у зверненні до авторських композицій для узагальнення, розширення і диференціації мистецьких різновидів.