СОФТ-ТРАДИЦІОНАЛІЗМ ЯК СТРАТЕГІЯ АКТУАЛІЗАЦІЇ НАРОДНОЇ ТРАДИЦІЇ У ПОСТМОДЕРНИХ ПАРАМЕТРАХ ХРОНОТОПУ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Abstract

Метою роботи є розгляд причин кризи автентичності української народної художньої культури у постмодерні та розкриття особливостей софт-традиціоналізму як стратегії актуалізації народної традиції у постмодерних параметрах хронотопу. Методологія дослідження полягає у використанні аналітичного (встановлення причин кризи автентичності української народної художньої культури у постмодерні), культурологічного (розкриття софт-традиціоналізму як стратегії актуалізації народної традиції у постмодерні), аксіологічного та системного (визначення основних засад аксіосфери української народної художньої культури у хронотопі постмодерну) підходів. Наукова новизна полягає у розкритті причин кризи автентичності української народної художньої культури у постмодерні, що обумовлені віртуалізацією, деонтологізацією, руйнацією традиційного лінійного хронотопу історичної пам‘яті у віртуальному номадичному середовищі. На основі сучасних досягнень культурологічної думки продемонстровано амбівалентний характер кіберпростору як феномену пост-онтологічного та архаїчно-онтологічного одночасно, враховуючи зв‘язок ризоми із символічною мовою міфу, позасвідомим та хтонічними архетипами культури. Розроблено класифікацію трьох моделей софт-традиціоналізму як ціннісно-смислової стратегії збереження традиції в умовах постмодерну. Висновки. Проведене дослідження показало, що у хронотопі постмодерну взаємопов‘язані процеси деонтологізації та віртуалізації зумовлюють кризу автентичності української народної художньої культури. Ризомне середовище інтернету призводить до руйнування класичного лінійного наративу казки, міфу, традиційної оповіді і спричинює хаотичний номадичний рух, що приходить на зміну ієрархічної тріади хронотопу. Показано, що традиційна ідентифікація завжди мала послідовний планомірний характер, притаманний для поступового входження індивіда в культурну традицію. Нині практики ідентичності мають спонтанний та кроскультурний характер. Виведено, що номадизм як характерна риса інтернетного середовища, що поновлює архаїчні практики первісних кочовиків, повертає нас до праміфологічних структур хтонічної магії. Виявлено спільні сакральні, гендерні та інформаційні риси традиційної культури, які створюють сприятливі передумови для розробки новітніх стратегій актуалізації народної традиції у постмодерні. Такою стратегією став «софт-традиціоналізм»/«легкий традиціоналізм», вироблений у межах Чиказької школи феноменології сакрального М. Еліаде. Розкрито сутність софт-традиціоналізму, яка полягає в акцентуації аксіологічного підходу до народної художньої культури як до екзистенційного феномену переживання смислів, що можуть бути виражені сучасною семіотичною мовою. В якості адекватного співвідношення між мовою традиції та мовою її репрезентації пропонується тріадична структура класифікації моделей софт-традиціоналізму: ізоляція, інтеракція, стилізація. Наголошується, що дитячий фольклор як універсальна культурна форма є найбільш яскравим втіленням трьох моделей софт-традиціоналізму.