Історичні витоки сучасного вокально-інструментального виконавства в Україні на початку XXI століття

Abstract

Мета роботи полягає у визначенні історичних витоків вокально-інструментального виконавства з давніх часів до наших днів і впливу окремих видатних особистостей на подальший розвиток вокально-інструментального мистецтва та виокремленні відомих сучасних ансамблів, які є обличчям епохи кінця XX– початку XXI століття. Методологія дослідження ґрунтується на методах аналізу та синтезу, компаративному методі, методі історизму та інтерпретації. Сукупність такого технологічного процесу дає можливість більш повно розкрити тему дослідження. Наукова новизна полягає у систематизації матеріалу з розвитку вокально-інструментального виконавства в Україні від його витоків до початку XXI століття та обґрунтуванні своєрідності виконавства в різних історичних обставинах. Висновки. Виконавство як аспект синтезу мистецтв протягом століть мало різні форми самовираження. Воно розвивалося в умовах реальних подій, удосконалювалося відповідно часу і набувало певних переваг на зламі століть в різні історичні періоди духовного підйому. Кобзарі, бандуристи, камерно-інструментальні та вокально-інструментальні ансамблі пройшли складний шлях професійного зростання та заклали фундамент для подальшого розвитку виконавського мистецтва. Формування національної школи і розвиток бандурного виконавства в Україні відбулися завдяки величезній праці видатного композитора Миколи Лисенка, що надихнуло на творчу роботу українських митців Гната Хоткевича, Сергія Баштана та інших. У 70-ті роки XX століття ансамблі збагатили свій концертний репертуар обробками українських народних пісень та композиціями видатних композиторів свого часу. Вокально-інструментальний ансамбль «ДахаБраха», народжений в сучасних умовах на початку XXI ст. (2004), стилістично урізноманітнив направленість своєї діяльності, синтезуючи фольклорну та сучасну музику.