Мистецтво ігрової ляльки кінця ХХ – початку ХХІ століття як синтетичний вид сценічного мистецтва

Abstract

Мета роботи. Дослідити сучасні тенденції розвитку мистецтва ігрової ляльки, що пов’язані із залученням виражальних засобів різних видів сценічних мистецтв у концептуальному вирішенні вистав, естрадних номерів та інших форм сценічних показів з лялькою, та окреслити спектр необхідної модернізації акторських технологій сучасного лялькаря для існування у нових сценічних ситуаціях. Окремого розгляду наразі вимагають сценічні видовища з ігровою лялькою, що стоять за визначенням на межі різних видів та жанрів сценічних мистецтв та синтезують їх. Методологія дослідження полягає у застосуванні історико-культурного методу, методів системного аналізу, аналогії, зіставлення й протиставлення задля аналізу новітніх технологій мистецтва ігрової ляльки, їх історичного формування в умовах поєднання зі спорідненими видами сценічних мистецтв. Наукова новизна статті полягає у розгляді нових форм втілення мистецтва ігрової ляльки, зокрема естрадних номерів, з позиції синтезування у них естрадних та циркових жанрів та спробі визначити необхідні професійні навички задля реалізації актором подібних сценічних продуктів. Висновки. Сучасний лялькар, задля реалізації сценічної практики в умовах нових вимог, повинен окрім вміння керувати різними системами ігрових ляльок та знання законів гри драматичного актора володіти основними виражальними засобами балету, пантоміми, технік черевомовлення, циркових та естрадних спеціалізацій. Необхідними також є систематизація та узагальнення досвіду акторських напрацювань в сучасному театрі ляльок, що сприятиме виявленню синтезу різних напрямків театру ляльок і, водночас, зберігає саму суть ляльки, що оживає.