Abstract:
Мета статті – вивчити музичну поетику і драматургію першого з чотирьох створених фортепіанних концертів Тан Дуна (КНР) – Concerto Pizzicato для фортепіано і десяти інструментів (1995). Методологічна база статті – порівняльно-історичний метод та метод музично-теоретичного аналізу музичного твору. Наукова новизна полягає у вперше здійсненій в українському та китайському музикознавстві спробі поглибленого вивчення музичної поетики і драматургії цього високохудожнього твору. Висновки. У назві концерту відображено головну жанрову ідею, пов’язану з трактуванням фортепіано як струнно-щипкового інструмента, уподібненого до звучання китайської цитри (цинь). Партитуру супроводжують схема розташування інструментів на сцені, перелік прийомів звуковидобування та способів їх виконання. Твір присвячено пам’яті Дж. Кейджа, що знайшло відображення в лейттемі (САGE) – анаграмі прізвища видатного авангардиста ХХ ст. Смислова сфера твору – образи природи, національних ритуалів і театру – позначена впливом китайської філософії «рідних місць» та ідей американського трансценденталізму. В одночастинній драматургічній моделі відображена ідея «органічної музики», втілена засобами полістилістики, мінімалізму, репетиційної техніки, прийомами театральної та кіномузики. У концерті домінує оркестр солістів, зі значною роллю ударних інструментів.
Description:
The purpose of the article is to study the musical poetics and dramaturgy of Tan Dun’s (PRC) first of four piano concertos – Concerto Pizzicato for piano and ten instruments (1995). The methodology is a comparative-historical method and method of musical-theoretical work analysis. The scientific novelty of the research involves the first attempt to the in-depth study of the musical poetics and dramaturgy of this highly artistic work in Ukrainian and Chinese musicology. Conclusions. The Concerto title reflects the main genre idea associated with the interpretation of piano as a fretted instrument, assimilated in sounding to the Chinese zither (tsin). The score is accompanied by a stage-arrangement scheme of instruments, a list of phonation approaches, and performance methods. The composition is dedicated to the memory of J. Cage, which was reflected in САGElight theme–name anagram of the outstanding avant-gardist of the XX century. Semantic sphere of the work involves nature images, national rituals, and theater with a highlight of the Chinese philosophy of “native places” and ideas of American transcendentalism. The single-frequency dramatic model reflects the idea of “organic music,” embodied by means of polystylism, minimalism, rehearsal, theatrical, and film music techniques. The orchestra has soloists dominated, with a significant role of percussion instruments.
