Abstract:
Метою роботи є історична аргументація «вростання» жанру генетично іспанського романсу в український художній світ з формуванням на хвилі становлення бідермайєра й сольного камерного вокалу в ньому, що успадковує традиції шляхетського музикування аристократії України й національної пісенної культури в цілому за її актуальною соціально-політичною спрямованістю. Методологічну базу роботи становить інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в Україні, зі спеціальним виділенням жанрово-стильового компаратива й герменевтического ракурсу згідно Г. Адлера, що був натхненником Б. Асаф’єва, а також підхоплено й складено в систему музичної історичної герменевтики в працях Лю Бінцяна, О. Маркової та ін. Наукова новизна роботи визначена тим, що вперше в українському й китайському музикознавстві музична історична герменевтика залучається для пояснення феномена романсу в українській музиці й вибудовування концепції мадригальності українського романсу як самостійної культури вираження в композиторській і у виконавській практиці. Уперше в зазначеному ракурсі виявляються повороти від українського ліричного канта до романсовості й втіленості в неї практики духовного співу, шанованого бідермайєром і поколінням Т. Шевченка, що формував поемно-романсові переваги в композиції й у виконавстві. Висновки. Український романс як жанрова якість визначився в хронології його формування від XVIII на XIX ст. на перетинанні духовної лірики канта й європейськи-актуальних «іспанізмів», які історично висунулися з кінця XVIII на першу половину XIX сторіччя, зберігаючи ранньооперні виконавські установки, що йдуть від мадригального пограниччя духовного й мирського в мистецтві. Помежовність російського й українського романсу визначено кантовими джерелами того й другого, але зі спеціальним акцентуванням повчальності й філософічної споглядальності в українському романсі, що непохитно зберігав пісенно-мадригальні підстави своєї лірики. Істотне для України поэмне – оспівуюче – орієнтування романсової образності, натхненне поемним настроєм поезії Т.Шевченка, який черпав і в спадщині Оссіана, і в ірландсько-бриттських джерелах чернечої поезії, що живила у свій час мистецтво кобзарів-бандуристів у паралель і в продовження творчості бардів-філлідів. Відповідно, український романс містить переважно філософічно-повчальні гимнічні мотиви, які зосереджують засоби виразності в руслі самозначимої вокальності й не мають того відокремлення від пісенності-мадригальності, що характеризують інші національні романсові шари творчості. Для української романсової лірики особливо значимою є лінія романсу-елегії й відповідної ментальному настрою лірики слізної покаянної сповідальності, що диктує відповідні виконавські навички наслідування від церковної співочої традиції й духовних ракурсів трагічної любовної лірики мадригалу.
Description:
The purpose given work is a history argumentation of the "entering" of genre genetic spanish romance in ukrainian artistic world with his forming on wave of the biedermeier and solo chamber vocal in him, inheritting traditions to have music of aristocracies of the Ukraine and national song cultures as a whole on her actual social-political directivity. Methdological base of the work forms intonation approach of the school B.Asafiev in Ukraine, with special separation genre-сstyle cоmparison and hermeneutics forshortening of the last, as this bequeathing great G.Adler, which directed studies Asafiev, as well as it was perceived and built in system music history hermeneutics in works Liu Binjang, E.Markova and others. Scientific novelty of the work is determined that that for the first time in ukrainian and chinese musicology musical history hermeneutic is attracted for explanation of the romance phenomenon in ukrainian music and straightening to concepts madrigal type of ukrainian romance as independent culture of the expression in composer and in performance practical person. For the first time in specified forshortening appear the tumblings from ukrainian lyrical chant to romance type and presence in it practical persons of the spiritual singing, honoure biedermeier and generation of T. Shevchenko, formed poem-romance preference in compositions and in performance art. The findings. Ukrainian romance as genre quality was defined in chronologies of his shaping from XVIII to XIX cl. on intersection spiritual lyric poets edging and european-actual " spanisms", which were historically brought forth with the end XVIII on the first half XIX centuries, saving early-operatic performance installation, going from madrigal border position of spiritual and worldly in art. Border situation of russian and ukrainian romances is determined chant headwaters that and the other, but with special accentuation of instructivity and philosophical contemplation in ukrainian romance, firmly saved the song-mаdrigal basis its lyric poets. Essential for Ukraine poem - admiring – orientation of romance figurativeness, inspired poem shall adjust of the poetries T.Shevchenko, culled and in heritage of Ossian, and in irish-briton headwaters to monastic poetry, supplied in due course art of the itinerant players on a kind of lute – bandore-players in parallel and in continuation creative activity bards-felleds. Accordingly, ukrainian romance contains mainly philosophical-inctructive hymn motives, which concentrate the facility of expressiveness in riverbed self-significant vocal type and has not that of autonomy to song-madrigal type, which characterizes other national romance layers creative activity. For ukrainian romance lyric poets specifically significant line romance-elegies and corresponding to mental mindset lyrics lachrymal penitent faith that dictates the corresponding to performance skills of acceptability from church singing traditions and spiritual forshortening tragic amorous lyric poets madrigal.