Abstract:
Мета роботи: висвітлити специфіку існування музично-телевізійних шоу та функціонуванню виконавського образу крізь призму репертуару, що сприятиме визначенню концепту репертуару в музично-телевізійних проектах кінця ХХ початку ХХІ століття. Методологія дослідження полягає у застосуванні загальних принципів наукового пізнання, які відповідають сучасному культурологічному дискурсу, що зумовило використання структурно-функціонального, системно-аналітичного, описового та компаративного дослідницьких методів для аналізу складових досліджуваного феномена. Наукова новизна одержаних результатів полягає у спробі проаналізувати зміст та контекст існування музично-телевізійних проектів українського телебачення, які існували в період з 1990-х по 2000-ні роки, а також у визначенні специфіки виконавського образу та репертуарної політики в контексту культуропростору таких шоу. Висновки. Виконавська складова як основний вектор розвитку сценічного мистецтва набуває вирішального значення в музично-телевізійних проектах. Дискурс виконавської складової на прикладі пісні «Чорнобривці» в такому контексті дозволяє стверджувати діалог естрадного мистецтва та соціуму, дозволяє стверджувати необхідність вивчення безпосередньо виконавсько-сценічного образу відповідно до впливу мас-медіа культур.
Description:
The purpose of the article is to clarify the specifics of the existence of music and television shows and the functioning of the performing image through the prism of repertoire, which will help to define the concept of repertoire in music and television projects of the late XX beginning of the XXI century. The methodology of the research is to apply the general principles of scientific knowledge that correspond to the contemporary cultural discourse, which led to the use of structural-functional, system-analytical, descriptive, and comparative research methods for analyzing the components of the phenomenon under study. The scientific novelty of the obtained results is an attempt to analyze the content and context of the existence of Ukrainian music and television projects that existed from the 1990s to the 2000s, as well as to determine the specificity of the performance image and repertoire policy in the context of the cultural space of such shows. Conclusions. The performance component, as the main vector for the development of the performing arts, is crucial in music and television projects. The discourse of the performance component on the example of the song "Chornobryvtsi" in such a context allows us to affirm the dialogue of various art and society, allows to assert the need to study directly the performance and stage image in accordance with the influence of mass media cultures.
