Короткий опис(реферат):
The purpose of the article is to reveal the theoretical framework of the study of the socio-communication
space of culture and its constituents: infrastructural, content-related, and subject-based. Methodology of
the study comprises the application of general scientific methods: analysis, synthesis, logical and statistical
methods, study outcome visualization method. Application of analysis, synthesis, logical approach allowed
to substantiate the socio-communication space of culture, as a system. Scientific novelty covers the sociocommunication
space of culture during the mastering of information technologies in the performance review,
as a constituent of the social communication system. The socio-communication area of culture is considered
as a complex system having infrastructural, content-related, and subject-based constituents, which contributes
to any new information and ensures communication in vertical and horizontal slices. Conclusions. The
socio-communication space of culture is a complicated system, which provides communication not only in
the vertical and horizontal slices but also contributes to new information creation, has synergism quality,
and is in a dynamic, sometimes even bifurcation, development. Relatively, the development process makes a
significant impact on global and regional social operations, bears both amenities and substantial risks, without
conscience of the inevitability of which, no further research studies are possible. The socio-communication
space of culture has fundamental functions, infrastructural, content-related, and subject-based constituents
defined by contemporary and advanced capabilities of information technologies, by the need for document
communication development. Complexity and multidimensionality of the socio-communication space of culture
cause the necessity for further development of the theoretical and methodological framework of study thereof.
The study of a new space of culture is a reasonable need for public management that should be implemented
using record management.
Суть розробки, основні результати:
Мета статті розкрити теоретичні основи дослідження соціокомунікаційного простору
культури та його складових: інфраструктурної, змістової та суб’єктної. Методологія дослідження
полягає у використанні загальнонаукових методів: аналізу, синтезу, логічного і статистичного
методів, методу візуалізації результатів дослідження. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні
соціокомунікаційного простору культури на етапі освоєння інформаційних технологій у функціональному
зрізі як складової частини системи соціальних комунікацій. Розглянуто соціокомунікаційний простір культури як складну систему, яка має інфраструктурну, змістову і суб’єктну складову, сприяє
створенню нової інформації та забезпечує її обмін у вертикальному і горизонтальному зрізах.
Висновки. Соціокомунікаційний простір культури – це складна система, яка не лише забезпечує обмін
інформацією у вертикальному і горизонтальному зрізах, а й сприяє створенню нової інформації, володіє
властивістю синергії та перебуває в стані динамічного, подеколи, навіть, – біфуркаційного розвитку.
Соціокомунікаційний простір культури має власні функції, інфраструктурну, змістову та суб'єктну
складові, які визначаються сучасними і перспективними можливостями інформаційних технологій,
необхідністю розвитку документної комунікації. Складність і багатоаспектність соціокомунікаційного
простору культури зумовлює необхідність подальшого розроблення теоретико-методологічних засад
його дослідження.