Abstract:
Метою статті є з'ясування специфіки взаємодії всекитайської культурної традиції з регіональною культурною якістю музичного Тайваню, який географічно й політично опинився в активній й історично неоднозначній взаємодії з материковим китайським мистецтвом з 1950-х рр. до кінця ХХ сторіччя. Методологічною основою роботи є інтонаційний підхід, що фіксує єдність музичного й мовного факторів, який є органічним для традицій музики Китаю (див. роботи Ма Вей та ін.) Компаративний метод у методологічному комплексі інтонаційності здобуває самозначимий зміст – у дусі відповідних робіт Б. Асафьєва і його послідовників в Україні. Особливий методологічний зміст мають також праці Лю Бінцяна, що актуалізують проблему духовно-семантичної обумовленості кардинальних стильових поворотів у світовому мистецтві й у культурі в цілому. Наукова новизна дослідження визначається новаційністю ідеї тайваньського стилістичного внеску в загальнокитайський стильовий запас, у якому офіційний академізм і вірність національним умовам породили глибоко оригінальну версію модерну ХХ століття. Висновки. Історичними шляхами центральний Китай у ХХ ст., насамперед, його великі культурно-художні центри Пекін і Шанхай, виявилися спрямованими на проєвропейські шляхи в музично-освітній системі по лінії зв'язку з Росією як військовою спільницею у війні з Японією ще від початку ХХ століття й аж до подій Другої світової війни (див. діяльність М.Черепнина в Китаї). Тайвань у художньому аспекті позначився становленням в істотній опорі на західні впливи. Внутрішньокитайські культурні показники визначили самостійність Тайваню в схильності до вокально-пісенної й фортепіанної сфер, тоді як в області театру відповідні акценти позначилися всюди, окрім Тайваню.
Description:
The Purpose of the Article is a clarification of the specifics of the interaction Pan-China cultural tradition with regional cultural quality of musical Taiwan, geographically and political turned out to be in active and historically ambiguous interaction with continental chinese art with 1950-th before the end XX centuries. The methodology of the work is intonation approach, fixing unity music and speech factor that органично for tradition of the music of China (refer to work Ma Way and others. Komparativ method in methodological complex intonation theorises gains the independent character - in spirit corresponding to work of B. Asafiev and his followers in Ukraine. The special methodological sense has also works of Liu Bing Cjiang, raising the problem of spiritual-semantic determinism of cardinal style tumbling in world art and in culture as a whole. Scientific novelty of the study is defined innovations of the idea Tasivan stylistic contribution to Pan-China stylistic spare, in which official academism and faithfulness national condition has generated deeply original version of the modernist style XX century. Conclusions. The history fetter central China in XX c., first of all, his great cultural-artistic centres Peking and Shanghai, turned out to be to be directed on European character of the way in music-educational system on communication link with Russia as military соnfederate in war with Japan else from begin XX century and up to event of the Second World War (N.Cherepnin in China). Taiwan in artistic plan was marked by formation in essential full tilt on West influences. Inner-China cultural factors have defined the independence of Taiwan in responsiveness on vоcаl-singing and piano spheres than in the field of theatre corresponding to accents were marked aside from Taiwan.