Новий підхід до виразових можливостей фортепіано у творчості американських композиторів ХХ століття

Abstract

Мета роботи пов’язана з розглядом техніко-виразових можливостей фортепіано в творчості американських композиторів-новаторів ХХ століття, висвітленням новітніх способів звуковидобування і зміни тембру та їх ролі у процесі розвитку художньої ідеї. Методологія дослідження полягає у застосуванні історико-теоретичного, структурно-функціонального та порівняльного методів, які дозволяють розкрити своєрідність підходів до фортепіано на сучасному етапі музичного мистецтва та композиційно-драматургічні особливості творів, написаних для перетвореного інструменту. Наукова новизна роботи визначається виявленням процесу еволюційних змін щодо трактування фортепіано американськими композиторами-новаторами минулого століття, що сприяє осмисленню спадкоємних зв’язків між індивідуальними підходами. Висновки. На підґрунті існуючих досліджень та власних аналітичних спостережень доведено, що Г. Кауелл, Дж. Кейдж та Дж. Крам розкрили нові можливості клавішного інструменту, що дозволило кожному з композиторів затвердити новий його підвид: «струнне фортепіано» Г. Кауелла передбачає активне задіяння гри на струнах, «підготовлене фортепіано» Дж. Кейджа – зміну тембру за рахунок немузичних предметів, а «розширене фортепіано» Дж. Крама – гармонійне об’єднання та максимальне збагачення попередніх винаходів в контексті авторської багатогранної художньої концепції. Названі митці поповнили музичну мову оригінальними новаціями та відкрили шлях для подальшого удосконалення піаністичної техніки.