Короткий опис(реферат):
У статті здійснюється дослідження сучасної естетики ансамблевої творчості у візуально-акустичних
аспектах виконавської реалізації та рецепції творів камерно-інструментального мистецтва в сценічних умовах
концертно-фестивальної практики України кінця ХХ – початку ХХІ століть. Зазначається, що в соціокультур ному контексті сьогодення просторово-акустична естетосфера функціонування жанрів камерно-ансамблевої
музики набуває значного розширення, що демонструє органічне пристосування ансамблевого виконавства до
амбівалентних класичних та акласичних, елітарних і демократичних моделей мізансценічної орієнтації
Суть розробки, основні результати:
In the late 20th and early 21st centuries, the chamber music of Ukrainian ensembles goes beyond historical mise
en scenic norms to a space that, according to sociocultural purposes and functions, does not always fully correspond
to generally accepted ideas about the academic conditions for performing presentations and the perception of works of
chamber genres. Therefore, the topical task for art history is to study the processes of semioticization and aesthetization
of the space of concert and festival activity, since the concepts of artistic and constructive modeling of some art projects
approved in modern Ukrainian practice are experimental in nature and can provide a significant impulse for the evolution
of performing forms and the meanings of chamber art. The purpose of this article is to study the modern aesthetics of
ensemble creativity in the visual and acoustic aspects of performing and perception of the chamber pieces in the scenic
conditions of the concert and festival practice of Ukraine at the end of the 20th – beginning of the 21st centuries. In the
results of the research it is noted that in the sociocultural context of modernity the spatial-acoustic aesthetic sphere of
the functioning of the genres of chamber music acquires a significant expansion. In the spatial organization of the con temporary stage complex of ensemble performing activities in Ukraine, we observe a tendency toward multidirectional
trends that serve to preserve the traditions of cultural and historical memory and, at the same time, their renewal through
a return to historical space-acoustic models of ensemble communication and approbation of the newest scenic locations:
small and large academic, temple, open-air, atypical mise en scene. These tendencies of semioticization of space demon strate the organic adaptation of ensemble performance to ambivalent classical and nonclassical, elitist and democratic
models of mise en scene orientation that influences the transformation of the basic principles of intra- and outward-en semble interaction, and consequently contributes to the formation of aesthetic-semiotic, cultural-hermeneutic and spatial
basis of the new system of artistic and creative communication in the musical culture of Ukraine of the late 20th – early
21st centuries.