Дистанційне навчання: погляд студентів і викладачів

Abstract

Метою статті є дослідження технологій дистанційного навчання та ставлення до цієї форми освіти студентів та викладачів (на прикладі ВП «МФ КНУКіМ» та ВП «Миколаївський факультет менеджменту і бізнесу КУК). Методологічна основа дослідження. У процесі дослідження застосовано наукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, метод анкетування студенів і викладачів ВП «Миколаївська філія КНУКіМ», ВП «Миколаївський факультет менеджменту і бізнесу КУК». Кількісні методи були залучені для обробки результатів анкетування. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні знань про можливості впровадження дистанційного навчання в навчальний процес підготовки за галуззю знань «Культура і мистецтво», зокрема спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»; окресленні основних ознак дистанційного навчання через призму поглядів студенів і викладачів, їх готовності до самонавчання та самовдосконалення; бачення перспектив розвитку дистанційного навчання та ін. Висновки. Доведено, що технології дистанційного навчання створюють умови для плідної взаємодії викладачів і студентів як суб’єктів інформаційного середовища та сприяють розвитку їх компетентностей, серед яких здатність до саморозвитку та аналітичне мислення. Анкетування виявило, що більша половина студентів мають позитивне ставлення до дистанційного навчання і використання сучасних інформаційних технологій для отримання інформації. Найбільш затребуваними виявилися практичні та лекційні заняття з використанням мультимедійних технологій. Серед перспектив дистанційного навчання студентами за ранжируваним переліком обрані технологічність, гнучкість та модульність. Результати анкетування довели, що технології дистанційного навчання, базуючись на принципах відкритого навчання, створюють сучасне інформаційне освітнє середовище, привабливе для студентської молоді. На основі дослідження визначено, що дистанційне навчання можна активно використовувати в системі змішаного навчання для студентів інформаційної сфери, а в умовах кризових явищ – як самостійний елемент сучасної освіти.