Особливості весільного ритуалу в українській культурі з початку ХХ ст. – до 20-х рр.

Abstract

Мета роботи. Проаналізувати особливості українського весільного ритуалу в контексті традицій й новацій у культурі в період з початку ХХ ст. – до 20-х рр. ХХI ст. Методологія дослідження полягає в застосуванні історіографічного аналізу з метою поглибленого вивчення розвитку весільного ритуалу. Наукова новизна полягає в проведенні аналізу особливостей трансформації українського весільного ритуалу в період з початку ХХ ст. – до 20-х рр. ХХI ст. Висновки. З початку ХХ ст. весільна обрядовість стала значним елементом міської культури; з часом на неї стали активно впливати як цивілізаційні погляди на шлюб, стосунки між чоловіком й жінкою, так і науково-технологічні й соціокультурні зрушення в сенсі організації й проведення весільного дійства. Для України в різні політичні й соціокультурні епохи весільний ритуал та ритуально-символічні дії трансформувалися й модернізувалися. Особливо це стосується радянської доби, коли весільні церемонії були монополізовані державою: від одягу й атрибутів весільної символіки – до загального стану й настроїв. У стані «радянізації» й «совєтізації» весільні ритуали набули рис, в яких були знівельовані автохтонні елементи традиційної української культури. На сучасному етапі відбувається трансформація й модернізація весільного ритуалу відносно зрушень, що йдуть в річищі глобальної віртуальної інформаційної доби. Поряд із змінами в світоглядній сфері також видозмінюються й трансформуються традиції, звичаї, ритуали, особливо в їхній символічній формі; вона, в свою чергу, знаходиться в межах впливу сучасного ужиткового мистецтва, дизайну, ужитково-побутових елементів та, в основному, міського фольклору й, ширше, «міського» мистецтва й звичаїв.