До історії української музичної науки: поява методу "радянського музикознавства"

Abstract

Метою роботи є виявлення умов і чинників постання методу «радянського музикознавства». Методологія дослідження полягає у використанні історичного, гносеологічного, функціонально-вартісного, а також конкретно-соціологічного та узагальнюючого методів аналізу. Наукова новизна полягає у з’ясуванні суті згаданого методу та його вирішальної ролі у становленні нової галузі суспільних наук — музикознавстві. Обґрунтовано, що предметний фокус її уваги на музичній культурі багато десятиліть нівелював попередню зосередженість учених на музиці як звуковому феномені. Умотивовано, що історичному музикознавству рекомендовано орієнтуватися на соціологічний та ідеологічний виміри, теоретичному — на практичній доцільності знань. Висновки. Аналіз проблеми методу радянського музикознавства виявив чинники його появи, головним із яких виявилася політика «культурності», що проявилася у загальному поширенні доступних знань про музику задля цілеспрямованого формування нової радянської людини. Виявлено шкоду від беззастережного використання методу, що проявилася у нехтуванні сутнісними дослідженнями музики, втраті належного рівня професіоналізації наукових кадрів, появі нового типу дискурсу («каталогізації данностей»), зародженні «науково-популярного жанру», що витіснив власне наукові публікації.