Стильова парадигма закарпатської композиторської школи

Abstract

Метою роботи є визначення естетико-стильових засад закарпатської композиторської школи, осмислення ментальних архетипів, втілених у спадщині митців ХХ – початку ХХІ ст. Методологія дослідження включає методи індукції, дедукції, компаративного аналізу, стилістичного, герменевтичного та інтертекстуального аналізу. Наукова новизна полягає у тому, що вперше закарпатська композиторська школа осмислюється як системне явище у його історичних паралелях, виявлено найважливіші риси її стильової специфіки. Простежуються естетичні еталони формування світогляду митців, міра і якість спадкоємних та контекстних зв’язків між різними поколіннями композиторів, визначається жанровий діапазон творчості та розглядається специфіка втілення звукового архетипу Землі. Висновки. Закарпатська композиторська школа є не суто локальним поняттям, а цілісним мистецьким феноменом, позначеним рядом стабільних і мобільних ознак. Засадничими чинниками її стилетворення виступають: картина світу, ментальність, поліетнічність, історичне тло епохи. Концептуальною основою творчої діяльності місцевих композиторів є художнє узагальнення поліетнічної фольклорної спадщини краю. Великою мірою це обумовлене несприятливими суспільно історичними умовами, коли саме народна творчість була єдиним засобом протистояння денаціоналізації краян. Відтак народно-пісенна творчість стала інтегральною складовою музичної мови кожного закарпатського композитора як засіб втілення етичних і естетичних ідеалів малої батьківщини. Це виявилось на різних рівнях: змістовної сторони музики, що залежить від особливостей національного мислення, семантики традиційних жанрів, ладо-інтонаційних зворотів та ритмоформул і методів розвитку тематизму.