Abstract:
Метою роботи є визначення естетико-стильових засад закарпатської композиторської школи, осмислення
ментальних архетипів, втілених у спадщині митців ХХ – початку ХХІ ст. Методологія дослідження включає
методи індукції, дедукції, компаративного аналізу, стилістичного, герменевтичного та інтертекстуального
аналізу. Наукова новизна полягає у тому, що вперше закарпатська композиторська школа осмислюється як
системне явище у його історичних паралелях, виявлено найважливіші риси її стильової специфіки.
Простежуються естетичні еталони формування світогляду митців, міра і якість спадкоємних та контекстних
зв’язків між різними поколіннями композиторів, визначається жанровий діапазон творчості та розглядається
специфіка втілення звукового архетипу Землі. Висновки. Закарпатська композиторська школа є не суто
локальним поняттям, а цілісним мистецьким феноменом, позначеним рядом стабільних і мобільних ознак.
Засадничими чинниками її стилетворення виступають: картина світу, ментальність, поліетнічність, історичне
тло епохи. Концептуальною основою творчої діяльності місцевих композиторів є художнє узагальнення
поліетнічної фольклорної спадщини краю. Великою мірою це обумовлене несприятливими суспільно історичними умовами, коли саме народна творчість була єдиним засобом протистояння денаціоналізації краян.
Відтак народно-пісенна творчість стала інтегральною складовою музичної мови кожного закарпатського
композитора як засіб втілення етичних і естетичних ідеалів малої батьківщини. Це виявилось на різних рівнях:
змістовної сторони музики, що залежить від особливостей національного мислення, семантики традиційних
жанрів, ладо-інтонаційних зворотів та ритмоформул і методів розвитку тематизму.
Description:
The purpose of the article is to determine the aesthetic and stylistic foundations of the Transcarpathian composer
school, to comprehend the mental archetypes embodied in the heritage of artists of the XX-beginning of the XXI
century. The research methodology includes methods of induction, deduction, comparative analysis, stylistic,
hermeneutic, and intertextual analysis. The scientific novelty lies in the fact that for the first time the Transcarpathian
composer school is comprehended as a systemic phenomenon in its historical parallels, the most important features of
its stylistic specificity are revealed. The aesthetic patterns of the formation of the artists' worldview, the measure and
quality of hereditary and contextual links between different generations of composers are traced, the genre spectrum of
creativity is determined and the specifics of the embodiment of the sound archetype of the Earth are considered.
Conclusions. The Transcarpathian composer school is not a purely local concept, but an integral artistic phenomenon,
marked by a number of stable and mobile features. The main factors of its style-formation are the picture of the world,
mentality, polyethnicity, and the historical background of the era. The conceptual basis of the creative activity of local
composers is the artistic generalization of the polyethnic folklore heritage of the region. This is largely due to
unfavorable socio-historical conditions when folk art itself was the only means of resisting the denationalization of the
country people. Consequently, folk song art has become an integral part of the musical language of every
Transcarpathian composer as a means of embodying the ethic and aesthetic ideals of the small motherland. This turned
out to be at different levels: the content side of music, depending on the peculiarities of national thinking, the semantics
of traditional genres, modal-tone constructions, and rhythmic formulas and methods for the development of the thematic
invention.