Abstract:
Мета роботи. Визначення структури основних орієнтирів художньо-творчої мотивації у процесі створення
сценічного образу ролі актором драматичного театру. Методологія дослідження полягає у застосуванні
системного, мистецтвознавчого, аналітичного, структурно-функціонального методів дослідження основних
орієнтирів в організації творчого процесу перевтілення виконавця дійової особи ролі у певний сценічний образ
відповідно до суб’єкту його творчої діяльності у театральній виставі, яким безпосередньо виступає персонаж
драматичного твору. Новизна дослідження. Вперше здійснена структуризація понятійно-категоріальної основи
орієнтирів художньо-творчої мотивації професійних вимог до створення сценічного образу актором
драматичного театру. Висновки. На сьогоднішній час фундаментального науково-теоретичного методу
послідовності у побудові структуризації процесу роботи актора над сценічним образом окрім орієнтовної
системи Станіславського не розроблено. На краще це чи ні – спірне питання, бо творчий пошук більш
ефективного та універсального базису акторського мистецтва відбувається у сучасних творчих лабораторіях
митців театрального мистецтва. Отже, процес винайдення новітніх оригінальних художніх прийомів сценічної
гри, образних мотивацій трактування персонажа драматичної форми залишається не до кінця вирішеною
проблемою митців сценічної творчості.
Description:
The purpose of the article. Determination of the structure of the main guidelines of artistic and creative
motivation in the process of creating a stage image of a role by an actor in a drama theatre. The research methodology
consists of the use of systemic, art history, analytical, structural, and functional methods of researching the main
guidelines in organizing the creative process of transforming the performer of the role actor into a certain stage image in
accordance with the subject of his creative activity in the theatrical production, which is directly represented by the
character of the dramatic work. Research novelty. For the first time, the structuring of the conceptual and categorical
basis of guidelines for artistic and creative motivation of professional requirements for creating a stage image by an
actor in a drama theatre has been carried out. Conclusions. At present, the fundamental scientific-theoretical method of
consistency in building the structuring of the process of an actor's work on a stage image, apart from Stanislavsky's
orientation system, has not been developed. For the better or not, is a controversial issue, because the creative search for
a more effective and universal basis for acting is taking place in modern creative laboratories of theatre artists. So, the
process of inventing new original artistic techniques for a stage play, figurative motivations, and the interpretation of a
character in a dramatic form remains an incompletely resolved problem for stage artists.