Культурологічна методологія гендерного аналізу творів образотворчого мистецтва (на прикладі сюжету "Юдит і Олоферн" у європейському живописі).

Abstract

Мета дослідження. Виходячи із узагальненого об’єкта гендерних досліджень як взаємодії чоловіків і жінок у суспільстві, апробувати культурологічну методологію гендерного аналізу творів образотворчого мистецтва на прикладі сюжету «Юдит і Олоферн» у європейському живописі. Методологія складається з поєднання низки загальнотеоретичних: аналізу і синтезу; і спеціальних методів наукового дослідження: хронологічного, проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, іконологічного, іконографічного методів, методу формально-стильового аналізу, методу семантичного аналізу візуального ряду, а також біографічного і ретроспективного методів. Враховувався принцип психоаналітичної інтерпретації мистецтва як форми сублімації підсвідомого. Наукова новизна. Проведене дослідження дозволяє отримати нове знання щодо специфіки гендерного аналізу в царині мистецтвознавства та застосування його культурологічної методології до аналізу творів образотворчого мистецтва. Висновки. Застосуванням описаної методології аналізу до картин на гендерно релевантний сюжет «Юдит і Олоферн», створених жінками-художницями і художниками чоловіками, дозволив дійти висновків: 1) у кількісному відношенні картини, авторами яких є чоловіки, на порядок перевищує картини, написані жінками-художницями; 2) за виключенням двох картин авторства Артемізії Джентілескі, композиція яких детермінована не тільки прикладом аналогічної картини Караваджо, але й драматичними подіями в житті художниці, на картинах, написаних жінками, композиція будується за принципом пост фактум, що дозволяє уникнути зображення моменту відсікання голови Олоферна; 3) серед картин авторства художників-чоловіків виділяється кількісно значна група творів, у яких, починаючи з «Юдити» Джорджоне, відбувається еротизація образу головної героїні, об’єктивуючи, таким чином, еротичні фантазії і бажання чоловіків; 4) паралельно еротизації формується танатологічна об’єктивація: «еротизована смерть» (R. W. Whalen) та підсвідомий страх чоловіків перед «владою жінки».