Сучасний танець: теоретичні засади новітніх підходів до викладання

Abstract

Мета статті – обґрунтувати теоретичні засади використання специфічних підходів у процесі підготовки виконавців сучасного танцю. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному синтезі наукових методів і підходів, інтегрованих з педагогіки, мистецтвознавства та психології. Також застосовувалися загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна статті полягає у концептуалізації теоретичного обґрунтування специфічних підходів у підготовці виконавців сучасному танцю, зокрема з урахуванням новітніх технологій та психоемоційних і розумових особливостей виконавця. Висновки. Поряд з традиційними методами викладання сучасних танців необхідно розробляти та впроваджувати інноваційні методи і підходи, які відповідали б вимогам новітнього технологічного розвитку. Зокрема пов’язані з особливостями дистанційної освіти, можливостями за допомогою комп’ютерних програм імітувати біомеханічні моделі руху, шліфувати їх кінематичну технічність, що багато в чому визначає естетично візуальну перевагу і складність сучасних танцювальних композицій. Важливе значення має врахування психоемоційних особливостей особистості виконавця сучасного танцю з опорою на розвиток його творчого та інноваційного мислення, імпровізації, а також на соціально-комунікативну складову, що передбачає вміння за посередництва рухів передавати широкий діапазон потенційних емоційних виразів та соціальних сигналів від виконавця до глядача.