Наративна сутність мовного контенту у висловленні композитором оцінки власної творчості

Abstract

Мета роботи – дослідити наративи творчості сучасних українських композиторів у контексті висловлення ними оцінки власної творчості та реально існуючих музикознавчих складових кожного твору: його цільову спрямованість, весь конгломерат музичних засобів виразності та їх багатовимірний і багатофункціональний контекст. Увага концентрується на проблемі неспівпадіння мовного контенту автора у висловленні власних уявлень про свій твір з фактичним станом речей з точки зору музикознавчої логіки, психології тощо. Методологія дослідження опирається на аналіз сфери висловлення людського мислення Р. Барта, К. Бремона, Ф. Джейсмона, Т. Титаренка, Ц. Тодорова, Є. Тшебінські та інших. Також на дослідження Г. Гадамера, М. Гайдегера, П. Рікєра, Р. Харре, що розглядають наратив як дискурсивну структуру, що оформлюється на основі власного досвіду. В галузі музичного мистецтва проблемі наратології приділено увагу в роботах Н. Герасимової-Персидської, О. Зінкевич, Ю. Чекана та деяких інших музикознавців. Наукова новизна. Для встановлення художньої концептуальності певних творів у роботі вперше здійснено порівняльний аналіз суб’єктивно-авторського розуміння композиторами наративів власної творчості з музикознавчим, культурологічним та соціально-політичним контекстом існування особистості. Висновки. Встановлено, що засвоєння й усвідомлення сенсу є можливим лише через певні повідомлення, що можуть мати безліч сенсів, а декодування їх у сукупності може мати довільну форму. Тож на стику сенсів оповідача й слухача з’являється інтерпретативне його розуміння, яке і стає основою остаточного висновку.