Діяльність музичних товариств Східної Галичини як передумова розвитку фахового виконавства (перша третина XX)

Abstract

Метою публікації є представлення діяльності музичних товариств у Східній Галичині впродовж кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., які заклали основи розвитку національної професійної музичної освіти і виконавства, зокрема і фортепіанного. Методологічною основою публікації є історико-стильовий та компаративний підходи, методи історико-культурологічного дискурсу (В. Черкасов), фундаментальні історико-музикознавчі позиції (Л. Корній, Л. Кияновська та ін.). Проблеми музичної культури, освіти та виконавства розглядалися тогочасними галицькими музикантами (С. Людкевич, В. Барвінський, Н. Нижанківський та ін.) у ширшому контексті національно-культурного життя, співпраці українських культурно-просвітницьких товариств, активної позиції композиторів, виконавців і педагогів, що сприяло розвитку фахової освіти та виконавства, музичної культури загалом. Цей методологічний підхід продовжили сучасні музикознавці (М. Загайкевич, Л. Кияновська, Л. Корній, Л. Мазепа, М. Черепанин та ін.), які трактують культурно-мистецьке життя Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. як переломний момент у процесі становлення професійної музичної культури, обумовлений прийняттям так званої «культурної автономії» (1867). Наукова новизна. Значну роль у цьому процесі відіграли музичні осередки, засновані при «Товаристві для розповсюдження музики в Галичині», діяльність Галицького Музичного товариства (далі – Польського Музичного товариства), консерваторії Галицького Музичного товариства (1854) як основного музичного освітнього закладу Галичини ІІ половини ХІХ століття. Важливою була роль українських музичних товариств, найбільшою мірою – осередків «Боянів» та «Союзу Боянів», Музичного товариства ім. М. Лисенка, що стало підґрунтям для закладення українського фахового музичного закладу – Вищого музичного інституту (1903), далі – Вищого музичного інститут імені Лисенка (ВМІЛ), діяльності розгалуженої мережі його філій у різних містах Галичини. Значна просвітницька діяльність культурно-просвітницьких та музичних товариств спонукала професійних композиторів до створення оригінальних музичних творів, обробок народних пісень, укладання відповідного фахового репертуару. У свою чергу, це обумовило необхідність розвитку фахової музичної критики на шпальтах української періодичної преси. Аналізуючи соціокультурний контекст діяльності музичних товариств, ми опиралися на розроблені класифікації щодо напрямків їх діяльності (Н. Кобрин). Це дозволило окреслити роль численних монографічних та тематичних концертів, приурочених українським і західноєвропейським композиторам, сольних концертів видатних українських виконавців вокалістів та інструменталістів у процесі зростання виконавської майстерності українських митців означеного періоду. Висновки. Зроблено висновки про визначальну роль діяльності мережі культурно-просвітницьких та музичних товариств Східної Галичини кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. у процесі розвитку у регіоні музичного виконавства і музичної культури загалом.