Від компаративістики до інтермедіальності в аналізі музичного мистецтва (на матеріалі камерно-інструментальної музики України кінця ХХ – початку ХХІ століття)

Abstract

Метою роботи є розкриття методологічної доцільності та доведення придатності інтермедіального аналізу в комплексному дослідженні творів музичного мистецтва (на матеріалах творів камерно-інструментальної музики України кінця ХХ - початку ХХІ століть).У роботі застосовано порівняльно-мекстологічний та інтермедіальний аналіз - у вивченні структурно-композиційної, образно-змістової будови творів камерно-інструментального мистецтва. Наукова новизна дослідження сформульована у таких положеннях: виявлено специфіку інтермедіальності у кореляції з феноменами інтертекстуальності (паратекстуальності), синтезу мистецтв та конкретизовано межі функціонування даних явищ, введено теорію інтермедіальності до музикознавчого дискурсу, обгрунтовано доцільність інтермедіальної стратегії аналізу музичного мистецтва, окреслено перспективи інтермедіальних досліджень явищ музичного мистецтва. Висновки. Специфіка інтермедіальності полягає в тому, що вона є процесом сенергетичним, який виникає лише у взаємодії як мінімум двох семіотичних кодів і лише у ситуації моносеміотичної їх презетації, що стає можливою завдяки застосуванню специфічного прийому організації музичного тексту , а саме перекодування за допомоги універсальної мови музичного мистецтва композиційних, структурних, сюжетно-номінативних ознак тексту-референта іншого семіотичного ряду. З огляду на доведений факт існування інтермедіального виміру творів камерно-інструментального мистецтва (на прикладах творів Кармелли Цепколенко "Нічний преферанс" та Сергія Зажитька "Епітафія маркізу де Саду") застосування інтермедіальної стратегії щодо аналізу творів музичного мистецтва є обгрунтовано доцільним. Постає завдання розробки типології системи інтермедіальних зв'язків з урахуванням спектру семіотичних сполучень різних медіа, що значно б поглибило розуміння феномену інтермедіальності та виявило б його багаторівневість. Інтермедіальний аналіз може увійти до методології філософії музичного аналізу як один з інструментів комплексного розгляду проблем організації музичної матерії композицій, у т.ч. синтетичних макропросторових вистав/акцій нового типу, при дослідженні таких рівнів музичної буттєвості як: сфера становлення внутрішньомузхичної смисловиразності і контруктивності та простір соціокультурного освоєння артефактів музичного мистецтва.