Живопис Тетяни Галькун як етнокультурний феномен: проблема колористики та пластики

Abstract

Мета статті полягає в аналізі та мистецтвознавчій концептуалізації живопису Тетяни Галькун як етнокультурного феномену крізь призму колористики та пластики художнього стилю мисткині. Методологія дослідження. Проблематика дослідження зумовила використання таких наукових методів: системний - при формуванні цілісного уявлення про живопис Тетяни Галькун як феномен культури; аналітичний - при дослідженні провідних рис стилю мисткині; типологічний - при створенні основ для мистецтвознавчої концептуалізації феномену живопису Тетяни Галькун крізь призму колористики та пластики художнього стилю. Наукова новизна полягає у науковому осмисленні живопису Тетяни Галькун крізь призму колористики та пластики художнього стилю, концептуалізації феномену живопису мисткині як складової мистецької спадщини України. Висновки. Колористично-пластична витонченість творів Т. Галькун проявляється в контексті техніко-зображувального відношення через естетизацію колориту як засобу освоєння світу, а розкриття змісту - через сюжетну лінію, спрямовану на збереження ідентичності та етнокультурної самобутності. Картини художниці побудовані на колориті, який допомагає розкриттю твору і сприяє філософському осмисленню дійсності та безпосередньому чуттєво-зоровому сприйнятті втіленого сюжету.