Abstract:
Мета роботи – дослідити режисерську спадщину Ірини Молостової та її вплив на формування
українського культурно-мистецького простору. Специфіка поставлених завдань зумовила методологічну базу
пошуку. Комплексні пошуки доcлідження поєднали наступні наукові підходи та методи: біографічний (для
уточнення фактів життєпису та творчих звершень режисерки у хронологічному порядку), культурологічний (для
вивчення своєрідності культурно-мистецького простору епохи), компаративний (з метою експертизи специфіки
втілення оперних сценічних творів режисеркою), загальнонаукові системний та історіографічний. Наукова
новизна полягає в аналізі творчого методу І. Молостової, що дає змогу створювати суголосні часові вистави
крізь призму соціально-культурного виміру України XX сторіччя. Висновки. Втіливши понад сто вистав на
світових сценічних майданчиках, особливу роль мистецька спадщина Ірини Молостової посідає в українському
театральному просторі. Монументальність, вміння розкрити закладену драматургію твору, створити
психологічний малюнок ролей стали сценічним уособленням її прагнення до нескінченного збагнення
глибинного сенсу та концептуального позатекстового виміру. Плідний час відкриттів і театральних новацій Ірини
Молостової яскраво репрезентований її діяльністю у Київському державному академічному театрі опери та
балету ім. Т. Шевченка. Її безкомпромісна режисерська метода одразу привернула увагу публіки й отримала
високу оцінку театрознавчої спільноти. Кульмінація режисерських відкриттів І. Молостової настала у 1970–90 -
тих роках ХХ століття, коли репертуарні інтереси мисткині виражали загальнокультурні інтереси свого часу.
Характерною рисою цього періоду стало посилення мистецької уваги до розкриття екзистенційного,
психологічного світу окремої особистості. Своє відображення воно отримує в обранні Іриною Молостовою
жанру лірико-психологічної драми. Творчий метод Ірини Молостової стає надзвичайно актуальним у світлі
зростання режисерського свавілля в сучасних авторських інтерпретаціях.
Description:
The purpose of the article is to investigate the directorial legacy of Iryna Molostova and her influence on the
formation of the Ukrainian cultural and artistic dimension. The specifics of the tasks determined the methodological basis
of the search. Comprehensive research combined the following scientific approaches and methods: biographical (to clarify
the facts of the biography and creative achievements of the director in chronological order), culturological (to study the
uniqueness of the artistic space of the era), comparative (in order to examine the specifics of the embodiment of opera
stage works by the director), general system science and historiography. The scientific novelty lies in the analysis of I.
Molostova’s artistic method, which allows to create of harmonious temporal representations through the prism of the
socio-cultural dimension of Ukraine in the XX century. Conclusions. Having embodied more than a hundred
performances on world stages, Iryna Molostova’s artistic heritage plays a special role in the Ukrainian theatre space.
Monumentality, the ability to reveal the underlying drama of the work, to create a psychological picture of the roles
became the stage embodiment of her desire for endless understanding of the deep meaning and conceptual extra-textual
dimension. The bright time of Iryna Molostova’s discoveries and theatrical innovations is vividly represented by her activity in
the Kyiv State Academic Opera and Ballet Theater named after T. Shevchenko. Her uncompromising directorial method
immediately attracted the attention of the public and was highly praised by the theater community. The culmination of I.
Molostova’s directorial discoveries in the 1970s and 1990s, when the artist’s repertoire interests became an expression of the
general cultural interests of his time. A characteristic feature of this period was the strengthening of artistic attention to the
disclosure of the existential, psychological world of the individual. It is reflected in I. Molostova’s choice of the genre of lyrical
and psychological drama. Iryna Molostova’s creative method becomes extremely relevant in light of the growing directorial
arbitrariness in modern authorial interpretations.