Abstract:
Мета роботи – визначити світоглядно-мистецькі складові інноваційної концепції театру французького
актора, режисера, театрального педагога та критика Жака Копо як цілісного світоглядного та мистецького
утворення. Методологія дослідження полягає в застосуванні: історико-культурного методу – для аналізу
режисерсько-педагогічної діяльності Ж. Копо в контексті соціокультурного простору першої половини
ХХ століття; системного методу – для аналізу театрально-педагогічної концепції Ж. Копо; мистецтвознавчого
методу – для аналізу становлення світоглядних позицій, художньо-естетичних принципів і режисерської
індивідуальності Ж. Копо; структурно-функціонального методу – для аналізу новаторської сутності системи
підготовки всебічно розвинутого актора: театральна школа «В’є-Колумб’є». Наукова новизна дослідження
полягає у визначенні базових світоглядних й естетичних настанов митця, складових інноваційної режисерської
концепції театрального мистецтва. Висновки. Режисерська діяльність Жака Копо мала великий вплив на
розвиток європейського театру. Його метод проведення акторського тренінгу з використанням маски вважають
у світі сценічного мистецтва одним з найефективніших способів оволодіння професійною майстерністю. Ідея
майстра «постійної архітектурної сцени», на думку фахівців, найоригінальніша у вирішенні сценічної форми.
Міжнародний успіх Ж. Копо в галузі журналістики, драматургії, режисури, акторської майстерності та
викладання являє собою рівень досягнень, що не має собі рівних в історії сучасного французького, а можливо,
навіть сучасного європейського театру. Тоді як французький театр відчайдушно потребував керівництва та
нових цілей, Ж. Копо своєю діяльністю демонстрував надзвичайне натхнення та постійне прагнення до якості.
Його вплив на французьку культурну політику був дійсно великим і глибинним, а його робота лишила
глибокий слід в теорії і практиці провідних дослідників американських та британських інститутів.
Description:
The goal of the work. Identify the ideological and artistic components of the innovative concept of the theatre
of the French actor, director, theatre teacher and critic J. Copeau as a holistic worldview and artistic formation. The
research methodology consists in the application of the historical-cultural method: for the analysis of the directorial
and pedagogical activity of J. Copeau in the context of the socio-cultural space of the first half of the twentieth century;
system method: for the analysis of the theatrical and pedagogical concept of J. Copeau; art method: to analyse the
formation of worldviews, artistic and aesthetic principles and directorial individuality of J. Copeau; structural and
functional method: to analyse the innovative essence of the system of training a well-developed actor: the theatre school
"Vieux-Columbie". The novelty of the study is to determine the basic worldview and aesthetic guidelines of the artist,
part of the innovative directorial concept of theatrical art. Conclusions. Jacques Copeau's directing career had a great
influence on the development of European theatre. His method of conducting acting training using a mask is considered
in the world of performing arts one of the most effective ways to master professional skills. The idea of the master of the "permanent architectural scene" is considered, according to experts, the most original in solving the stage form.
Copeau's international success in journalism, drama, directing, acting and teaching is a level of achievement
unparalleled in the history of modern French and perhaps even modern European theatre. While the French theatre was
in desperate need of leadership and new goals, J. Copeau's work demonstrated extraordinary inspiration and a constant
pursuit of quality. His influence on French cultural policy was indeed great and profound, and his work has left a deep
mark in the theory and practice of leading researchers of American and British institutes.