Abstract:
Монографія присвячена малодослідженій проблематиці діалогу
культур «Україна-Польща» – взаємовідношенню українського та
польського авангарду в образотворчому мистецтві першої третини
ХХ століття. Аналізується естетосфера авангардизму в її теоретичних
і художньо-образних вимірах, у спільноєвропейських та національно
особливих парадигмах. «Леверкюнівська душа» авангарду
розкривається через категорії трансгресії, антистилю, ексцентризму в
художніх мовах безпредметного мистецтва та надреалізму (від
К. Малевича і В. Стшемінського до О. Богомазова і Л. Хвістека).
Національні особливості українського та польського авангарду
вбачаються в їх вітаїзмі та енергоінформаційній естетиці сакрального
«святовідношення». У зв’язку з новим знаково-символічним
дискурсом художньої мови авангарду показується значення
Львівсько-Варшавської філософської школи для становлення і
розуміння семіотики авангардистської образності в Україні та Польщі.
Монографію видано з нагоди 75-річчя з дня народження
Володимира Анатолійовича Личковаха, доктора філософських наук,
професора Національної академії керівних кадрів культури і
мистецтв, заслуженого працівника освіти України.
