Abstract:
Мета роботи – показати відмінність і взаємозалежність між програмами розписів купола та вівтаря
православного храму і їх призначенням як найбільш сакральних просторів. Методологія дослідження полягає
в застосуванні низки підходів: аналітичного – для осмислення літератури за темою статті; міждисциплінарного –
при всебічному вивченні фактологічного матеріалу та набутті нових знань; системного – з використання цілого
спектру методів: семіотичного, культурологічного, іконографічного, польового (збір наочного матеріалу),
герменевтичного, описового, порівняльного, теоретичного узагальнення та ін. Наукова новизна статті полягає
в тому, що вперше купол і вівтар православного храму розглянуто як нетотожно сакральні його частини й
водночас найбільш сакральні храмові простори, що відображено в програмах їх розписів. Висновки.
У внутрішньому просторі православного храму релігійні уявлення про «горній» і «дольний» світ, про сакральний
і профанний простір конкретизовані за допомогою архітектури та священних образів, зафіксованих у
монументальному церковному живописі. У храмі, який є священним за своїм призначенням, водночас помітні
відмінності у вираженні святості. З погляду культурологічного підходу їх можна позначити бінарною опозицією
«sanctus – sacer». Так, і в підкупольному, й у вівтарному просторі православного храму знаходять відображення
основні церковні догмати та віровчительні істини, що підкреслює їхню сакральність у значенні sanctus. Водночас
розпис сакрального простору купола відбиває православне вчення, відкрите кожному християнинові, тоді як
розпис вівтаря підкреслює, що це місце служіння «посвячених», доступне лише священнослужителям,
звершувачам церковних обрядів, переважно Євхаристії.
Description:
The purpose of the work is to show the difference and interdependence between the schemes of paintings of the
dome and the altar of the Orthodox Church and their purpose as the most sacred spaces. The research methodology
consists in the application of a number of approaches. The analytical method is used to comprehend the literature on the
topic of the article; the interdisciplinary method helps to comprehensively study the factual material and obtain new
knowledge; and the systemic approach with a whole range of methods (semiotic, culturological, iconographic, field
(namely, collection of visual material), hermeneutic, descriptive, comparative, and theoretical generalisation). The
scientific novelty of the study is that for the first time the dome and the altar of the Orthodox Church are considered as
identically sacred parts of it and at the same time as the most sacred temple spaces, which is reflected in the schemes of
their paintings. Conclusions. In the inner space of the Orthodox Church, religious ideas about the ‘upper’ and ‘lower’
world, about the sacred and profane space are concretised with the help of architecture and sacred images recorded in the
monumental church painting. In the temple, which is sacred in its purpose, however, there are differences in the expression
of holiness. These differences from the point of view of the cultural approach can be marked by the binary opposition
"sanctus – sacer". Thus, both the domed and the altar space of the Orthodox Church reflect the main church dogmas and
doctrinal truths, which emphasises their sacredness in the sense of sanctus. At the same time, the painting of the sacred
space of the dome reflects the Orthodox teachings open to every Christian, while the painting of the altar emphasises that
this place of service of the "initiates" is available only to priests, performers of church rites, mainly the Eucharist.